Наша організація  “Чайка” офіційно зареєстрована у 2000 р. Тоді вся реєстрація зайняла 2 години, коли ми прийшли з протоколом установчих зборів  і затвердженим на них Статутом. Але якби ми починали зараз, то я б не витримала. Нас наче навмисно душать бюрократією. Нами стали командувати чиновники, податківці, підганяти нас під свої схеми, щоб їм було зручно, а нам важко.

До теми фокус-групи «Проблеми державної реєстрації громадських об’єднань: історії успіхів та поразок

Чи є у Вас готові ідеї щодо покращення сфери державної реєстрації ГО загалом та у Вашому регіоні зокрема? Якщо так, опишіть які саме: *

Це листя краще, аніж тони пустопорожнього паперу для бюрократів!

Чого ми хочемо: прийти в управління юстиції, яке працює нормально і зручно для зайнятих на своїх роботах людей, оформити у них документи. А по службах, які є для нас додатково причепленими у більш пізні строки існування реєстрації, хай управління юстиції робить розсилку нашої інформації без нашого приходу до цих зайвих для нас служб.

Кінець повноцінної діяльності у громадського сектору почався тоді, коли мінсдохівці почали нам диктувати, як писати наші кровні статути, і вони ж, здається, прирівняли нас до комерційних організацій:  ввели нікому з нас непотрібну звітність. ІМХО, зроблено це для відстеження нашої економічної потужності, аби не ставало громадянське суспільство сильним. Держреєстратор взагалі став цензором для громадських об’єднань : все віддано на його милість –  чи зареєструє. чи не зареєструє? Якби я починала знову, я б не вижила у цій надбюрократії. Що не закон, що не постанова, що не наказ, – то все гірше і скрутніше. Враження, що нас забивають папірцями. щоб ми голови не могли підняти і побачити, що нам треба робити, аби держава ставала нормальною.