Права людини
Тут має бути опис рубрики

ДО 100-річчя з Дня народження А.Д. Сахарова. Стаття -спогад про те, що насправді було
22 Травня
ТАКИМ ЗАПОМНИЛСЯ НА ВСЮ ЖИЗНЬ
Написано 14 декабря 1990 г.- 30 лет назад.
«Таким и остался в памяти…»
Сахаров А.Д. До сторіччя з дня народжененя 
Заливная, Луганск, 14.12.1990 г.
Написано 14 декабря 1990 г.- 30 лет назад.
«Таким и остался в памяти…»
Год назад не стало на земле Андрея Дмитриевича Сахарова – великого человека и гражданина.
Он мог бы прожить и дольше…
Людям так его не хватает.
Но ему не дали возможности жить дольше.
Его, секретного физика, замалчивали. Его, протестующего гражданина, ссылали. Его, народного депутата, останавливали. А он все шел и шел через зал к трибуне, говорил и говорил в лицо негодующему в своем невежестве, топающему и шикающему залу правду.
Таким и остался он в моей памяти: с ясным взглядом ребенка, с наивностью честного человека, с мудростью усталого старца. Впрочем, старцем он показался мне только в первый момент, когда я увидела его на заседании Межрегиональной депутатской группы.
Было это 9 декабря 1989 г. в здании на проспекте Калинина, 27.
…Если бы знать, если бы ведать, что через пять дней его не станет…
Просматриваю свои записи, сделанные на том заседании.
Вот обстоятельный доклад Ю.Н. Афанасьева, вот энергичная речь Б.Н. Ельцина. Вот мягкое, деловитое выступление Г.Х. Попова, решительное и ироничное – Н.И. Травкина. Школа демократии для нас, впервые попавших на этот праздник ума.
А вот – первая реплика Андрея Дмитриевича. Он предлагает включить в повестку дня вопрос об отмене Постановления Верховного Совета о продлении до 18 месяцев срока содержания под стражей во время проведения следствия. Он был верен себе, этот правозащитник. В горячие предсъездовские дни (накануне открытия 2-го съезда Народных депутатов СССР) его мысли были там, рядом со страдающими людьми. Тогда и показался он мне старцем: негромкий голос, усталый вид, согбенная фигура. И тут же, на этом заседании, его четкое, убедительное выступление. Было оно посвящено самому горячему на сегодня, в конце 1990 года, вопросу: о национально- государственном устройстве страны.
Каким же виделось оно великому гражданину?
Уже тогда он говорил о «срочной необходимости национально-конституционной реформы», иначе центробежные силы в государстве разрушат его. Разве сейчас мы не убеждаемся в справедливости его пророчества? Уже тогда было срочно. Сейчас, кажется, уже поздно.
Вот они, тезисы его выступления тогда:
- Самоопределение и равноправие наций.
- Новый Союзный договор.
- Срочное образование комиссии по национально-конституционной реформе на втором Съезде и вынесение проекта решения на третий Съезд народных депутатов.
- Субъектами Договора должны быть независимые республики-государства
- Вхождение в Союз только на основе референдумов по республикам.
- Республика – единственная национально-территориальная единица.
- Разработка предварительно до Договора новой союзной Конституции.
- С решением этого вопроса уложиться между тремя точками времени: 2-й Съезд, 3-й съезд, чрезвычайный съезд, иначе будет поздно.
- Тип устройства нового Союза – не федерация, а конфедерация.
Сейчас, через бурный год водоворота событий, поражаешься глубине сахаровской мысли: срочно, референдум, конфедерация .Кажется, опять опоздали и опять делаем не так. Не прислушались вовремя к умным речам, а в последний день его жизни не дали слова договорить.
Свое отношение к услышанному проекту я попыталась выразить на следующий день, в перерыве между заседаниями. Он обернулся ко мне, и я увидела, что он совсем не старик. Ясные, с искринкой, голубые глаза, приветливое лицо, уважительное внимание.
… Если бы знать, если бы ведать, что скоро его не станет…
Елена Георгиевна, его ангел-хранитель, пожаловалась, что, идя впереди человеческого мнения, «он на себя все шишки собирает». А через несколько дней он так и погиб, как в бою, идя впереди.
«…Я пошел отдыхать. У меня завтра трудный день. Предстоит трудный бой на Съезде», – последние его слова, дошедшие до этого мира. Внешне мягкий и беззащитный, Сахаров был решительным и мужественным человеком. На этом же совещании МДГ на следующий день разгорелась дискуссия о листовке с призывом провести двухчасовую общесоюзную политическую забастовку. Среди подписавших ее нескольких депутатов был и А.Д. Сахаров. Все понимали, что общесоюзной акции не получится, но все-таки пришли к выводу, что начинать когда-то надо. И действительно, через полгода шахтеры провели политическую забастовку, и это было воспринято с пониманием.
А тогда… Тогда встал Сахаров и, выйдя к трибуне, горячо защищал право на такую забастовку. «Забастовка – это наиболее четкая форма, однозначно выражающая мнение людей». «МДГ признает за своими членами право на политические акции в индивидуальном порядке… МДГ поддерживает предложение депутатов о проведении политической предупредительной забастовки… Ситуация со вчера изменилась[1]),мы должны встать против реакции …», – это политические и гражданские уроки Андрея Сахарова с того последнего в его жизни демократического совещания.
А далее – был второй Съезд, где он восставал, боролся против реакции. Он готовился к трудному бою на пятницу, 15 декабря. Но вечером в четверг его не стало. Не выдержало сердце человека, измученного неправедностью.
Неправедностью пытались умалить значение даже самой его смерти. В день похорон, в понедельник 18 декабря, съезд продолжал работу, как будто ничего не случилось. В день прощания, 17 декабря, время доступа к покойному во Дворец молодежи было ограничено властями с 12 до 17 часов. Но партократы просчитались: прощание затянулось далеко за полночь, где-то до трех часов утра. Пришли прощаться сотни тысяч людей. Были мороз, мокрый снег, вьюга, ко Дворцу вытянулась многокилометровая скорбная очередь. Люди шли и шли, мерзли на ветру и снегу. Став в очередь где-то в начале третьего, мы попали в зал, где был покойный Андрей Дмитриевич, лишь около 9 часов вечера. Море цветов, море горя. Сидит у изголовья Елена Георгиевна, отрешенная, ничего не видящая. Жена, оболганная нашей прессой, женщина, вынесшая тяготы гонения, как и ее великий муж. Еще несколько дней назад, быстрая и сметливая, она радовала своей энергией, а теперь окаменела в горе, как будто сама была не от мира сего.
Больше увидеть лицо Андрея Дмитриевича мне не пришлось. На следующий день его хоронили. Шла громадная процессия к Лужникам, там была намечена гражданская панихида. Как раз к тому времени властям удалось ущемить знаменитые митинги в Лужниках. Но их атмосферу все же удалось воспринять в тот день.
Вся площадь постепенно заполнялась народом. Мы со знакомыми москвичами, знавшими здесь каждую тропинку и каждый мост, пришли пораньше, чтобы быть поближе к трибуне. Кино- и фотокамеры, пресса, автобус телевидения, микрофоны… Все от края и до края заполнено народом. Стоит на трибуне с непокрытой седой головой Попов, рядом сильной волевой фигурой возвышается мрачный Ельцин (какой контраст с его искренней, обезоруживающей улыбкой, когда у него на душе спокойно!), не менее внушителен такой же грустный Афанасьев, весь в хлопотах Мурашов…
Люди стоят со знаменами, среди которых глаз особо выхватывает российский трехцветный и украинский жовто-блакитный флаги. Многие – с цветами, свечами, держат портреты Андрея Дмитриевича. И очень многие держат в поднятых руках крест-накрест перечеркнутую цифру «6».. Всем понятный знак: отменить 6-ю статью Конституции, закрепляющую право КПСС на безраздельное господство над страной. Требование, на котором настаивал и Андрей Дмитриевич.
Наконец, люди заволновались, – подходят! Но из-за большого скопления людей долго не удавалось пронести тело покойного поближе к трибуне. Напрасно старался у микрофона Попов, напрасно включалась в уговоры Елена Георгиевна – яблоку негде было упасть. Обращались к нарядам милиции, вместе с войсками спецназа и просто солдатами густо разделившим площадь на зоны и квадраты. Наконец, проход образовался. Тело вносили под звуки полонеза Огинского «Прощание с родиной».
После этого звучали речи – проникновенные, скорбные, прощальные. Читал стихи Евтушенко («Забастовка сердца»), брала за душу речь Станкевича («Прости нас, Россия»). Кратко и по-христиански проникновенно прозвучало выступление Собчака, горячо и звучно – Евдокии Гаер. Эти и другие депутаты прервали на пару часов свою работу на Съезде и пришли попрощаться с коллегой. Выступали сотрудники, знакомые, другие депутаты, зарубежные представители. Вот – личный представитель Валенсы, вот – представитель Италии, а вот – Ландсбергис, который на сегодня станет тоже почти зарубежным представителем. Проезжавшие по насыпи поезда давали прощальные гудки.
Снег под ногами проседал и таял не от тепла – от давления такой массы людей. И мы, вытягиваясь на цыпочках, чтобы через головы людей видеть трибуну, чуть переступали в сторону, на еще не просевший слой снега, чтобы быть повыше.
Много славных имен и лиц в тот скорбный час прошли перед нами. Слезы закипали на глазах. В один из моментов стадион замер, сердца всех бились, как одно. Все молча подняли руки на вопрос выступавшего Гавриила Попова: «Я вижу, многие из вас держат перечеркнутую цифру «6». Надо понимать, что это – требование включить в повестку дня Съезда вопрос об отмене статьи 6 Конституции. Правильно? Тогда кто «за» – прошу поднять руку» До самого края, до самой насыпи поднялся лес рук. «Спасибо», – ответил Попов. Тогда даже поставить об этом вопрос, даже поддержать его столь своеобразным народным референдумом – был подвиг. И мы, незнакомые люди, объединенные этой смертью, почувствовали объединение и общей идеей противостояния тоталитаризму.
Увозили Андрея Дмитриевича со стадиона под звуки «Адажио» Альбинони. Елена Георгиевна сказала в микрофон: «Звучит «Адажио» Альбинони. Андрей Дмитриевич очень любил эту мелодию». И до меня дошло тогда, что это был высококультурный человек. Не каждый ученый, физик доберется до итальянской мелодии 18-го века.
Да, ушёл из жизни незаурядный человек.
Физик и знаток музыки. Создатель водородной бомбы и борец за мир. Лауреат Нобелевской премии и изгнанник у себя дома. Трижды Герой Социалистического Труда и правозащитник. Неполитик и депутат. Беззащитный в своей искренности человек и далеко смотрящий вперед гражданин.
Гражданин страны, погубившей его раньше времени.
Но погиб ли он?
Его слова об Афганистане через полгода стали мнением всего народа, важным политическим шагом государства. Его мысли о реформе страны становятся задачей сегодня. Его надежды на переустройство общества станут реальностью завтра. Его слова, слова одиноко идущего к трибуне человека, упали на благодатную почву. Душа народа просыпается. Это то, что удалось мне высказать ему в ту незабываемую короткую встречу.
А он говорил мне о необходимости объединения демократических сил. Если бы знать, что несколькими днями позже эти слова для меня приобретут характер политического завещания…
Если бы знать…
Заливная, Луганск, 14.12.1990 г.
Речь идет о Пленуме ЦК КПСС 9.12.1989 г., где произошел, как рассказал вернувшийся с Пленума Б.Н. Ельцин, правый поворот. Реакция пошла в наступление именно тогда. Сейчас это все очевидно. Б.Н. Ельцин и МДГ правильно оценили ситуацию – авт..[1]
Речь идет о Пленуме ЦК КПСС 9.12.1989 г., где произошел, как рассказал вернувшийся с Пленума Б.Н. Ельцин, правый поворот. Реакция пошла в наступление именно тогда. Сейчас это все очевидно. Б.Н. Ельцин и МДГ правильно оценили ситуацию – авт..[1]

Важливе питання: Компенсація за житло,яке втрачне для ВПО , оскільки залишилось в окупованій зоні
8 Жовтня
28 вересня 2019 р. у Харкові відбувся Круглий стіл з обговорення і напрацювань пропозицій з питання:
КОМПЕНСАЦИЯ ЗА ЖИЛЬЕ, ПОВРЕЖДЕННОЕ ИЛИ РАЗРУШЕННОЕ ВСЛЕДСТВИЕ ВООРУЖЕННОГО КОНФЛИКТА НА ВОСТОКЕ УКРАИНЫ: правовые, гуманитарные, социально-экономические и другие аспекты вопроса.

Додержання громадянських прав внутрішньо переміщених осіб
20 Жовтня
Додержання громадянських прав внутрішньо переміщених осіб
Світлана Закревська та ін.РГ-2
- Обгрунтування пріоритеності питання прав ВПО, як постраждалих від збройного конфлікту в Україні, для суспільства й ЄС
Агресія РФ на території України обумовила наявність в Україні неврегульованого збройного конфлікту. Так, з початку 2014р. і до сьогодні Крим окупований РФ, на Донбасі перебувають російські військові, і не дивлячись на наявність політичних Мінських домовленостей, з різною інтенсивністю точаться бойові дії, здійснюються обстріли населених пунктів, постійно гинуть люди. За різними даними кількість загиблих сягає від 10 тис. осіб, зокрема, мирних мешканців, жінок та дітей, і такі цифри постійно доповнюються інформацію про нових загиблих.
Одним з тяжких соціальних наслідків тривалої агресії РФ проти України – є 1,7 млн. осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, оскільки були змушені стати внутрішньо переміщеними особами з тривалим та невизначеним у часі терміном переміщення у своїй країні.

Наші доповнення до запитань до Звіту Уряду перед ООН про дотримання прав людини
21 Серпня
Публікуємо наші доповнення до запитань до Звіту Уряду перед ООН щодо виконання в Україні у 2018 році Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права.
Особливі (додаткові) права переселенців, прописані законодавством України
26 Березня
Права внутрішньо переміщених осіб, ВПО (саме так ці люди іменуються у міжнародних документах, і з цим статусом ВПО набувають право на міжнародний захист), прописані в міжнародних документах. Див. рубрику
Спеціальне вітчизняне законодавство в Україні щодо ВПО тільки створюється. Основним спеціальним законом в Україні став Закон Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII
Згідно зі спеціальним вітчизняним законодавством, ВПО мають на додаток до звичних прав людини і прав громадянина в Україні, такі особливі і актуалізовані права відповідно до їх статусу внутрішньо переміщених осіб:
- На захист від примусового внутрішнього переміщення та від примусового повернення на попереднє місце проживання (ст.3.)
- На перебування на обліку у органах соціального захисту населення за місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи ( вт.4, ст.5)
- На відновлення і отримання втрачених документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (ст.6)
- На забезпечення на нових місцях поселення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту ( ст.7)
- На забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, на одержання реабілітаційних послуг відповідно до законодавства, безпосередньо за місцем проживання (інваліди) (ст.8)
- На продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету або інших джерел фінансування
- На отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
- На забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (ст.8)
- На єдність родини; і на сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення (Ст.9)
- На безпечні умови життя і здоров’я;
- На достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров’я на території покинутого місця проживання, а також місця тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля і забезпечення прав і свобод;
- На створення належних умов для постійного чи тимчасового проживання;
- На забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено;
- На сприяння у переміщенні рухомого майна внутрішньо переміщеної особи при виїзді з території проведення антитерористичної операції або при поверненні на місце попереднього проживання;
- На сприяння у поверненні на попереднє місце проживання;
- На забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством;
- На надання необхідної медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров’я;
- На влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади;
- На отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування;
- На державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування;
- На безкоштовний проїзд для добровільного повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили вимушене переміщення;
- На отримання гуманітарної та благодійної допомоги;
- На безоплатну правову первинну допомогу у місцевих державних адміністраціях з питань взяття на облік як ВПО (ст. 10)
- На отримання в місцевих державних адміністраціях інформації про можливі місця і умови проживання
- На отримання медико-психологічної допомоги за сприянням місцевих державних адміністрацій
- На безоплатне харчування тривалістю до 1 міс. до працевлаштування або отримання статусу безробітного
- На набуття відповідно до законодавства внутрішньо переміщеними особами за місцем їх фактичного перебування прав на земельну ділянку із земель державної власності (ст.11);
- На свободу від дискримінація при здійсненні громадянами будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами ( ст.14)
- інші права, визначені Конституцієюта законами України.
Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
Закон від 20.10.2014 № 1706-VII
Президентом затверджена національна стратегія у сфері прав людини.
8 Березня
Згідно з Указом Президента України № 501/2015 затверджена національна стратегія у сфері прав людини.
В документі мова їде про такі стратегічні напрями, як забезпечення права на життя, протидії катуванням, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, Читати далі >
54-та сесія ООН. Керуючи принципи з питань переміщення громадян в межах країни.
6 Березня
Публікуємо повну версію порядка денного засідання комісії з прав людина на 54 сесії ООН. Додаток до доповіді представника генерального секретаря пана Франсіса М. Денга, має назву “Керуючи принципи з питань переміщення громадян в межах країни”, представлений до виконання резолюції 1997/39.
Останні коментарі