Додержання громадянських прав внутрішньо переміщених осіб

Світлана Закревська та ін.РГ-2

 

  1. Обгрунтування пріоритеності питання прав ВПО, як постраждалих від збройного конфлікту в Україні, для суспільства й ЄС

Агресія РФ на території України обумовила наявність в Україні неврегульованого збройного конфлікту. Так, з початку 2014р. і до сьогодні Крим окупований РФ, на Донбасі перебувають російські військові, і не дивлячись на наявність політичних Мінських домовленостей, з різною інтенсивністю точаться бойові дії, здійснюються обстріли населених пунктів, постійно гинуть люди. За різними даними кількість загиблих сягає від 10 тис. осіб, зокрема, мирних мешканців, жінок та дітей, і такі цифри постійно доповнюються інформацію про нових загиблих.

Одним з тяжких соціальних наслідків тривалої агресії РФ проти України – є 1,7 млн. осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, оскільки були змушені стати внутрішньо переміщеними особами з тривалим та невизначеним у часі терміном переміщення у своїй країні.

з 2014р. суттєво зросла міграція таких постраждалих осіб з України до країн ЄС з проханням про надання їм статусу біженця, збільшується кількість нелегалів з України, що сприяє зростанню злочинності в країнах ЄС, зокрема, торгівлі людьми. (За даними МОМ за 2016 р. кількість постраждалих від торгівлі людьми в Україні зросла на 36% у порівнянні з 2015 р.). Наявність таких тяжких соціальних наслідків в Україні, невизначеність термінів дії таких наслідків, подальше погіршення соціально-економічного стану ВПО в Україні створює для країн ЄС загрози у вигляді неконтрольованих міграційних процесів з боку України, що є загрозою для безпеки країн ЄС.

Завдяки санкціям проти РФ з боку, у тому числі, країн ЄС вдалося тільки зменшити інтенсивність агресії РФ проти України, але не припинити її як таку, не вдалося подолати наслідки такої агресії РФ для України, як країни, яка має виконувати Угоду про асоціацію з ЄС.

Комплексна державна програма щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року, затверджена постановою КМУ від 16 грудня 2015 р. № 1094, жодного разу не була профінансована для її відповідного виконання у законах України про державний бюджет і залишається невиконаною. На місцях відсутні програми забезпечення постраждалих осіб соціальним або іншим житлом, що є прямим порушенням обов’язків держави щодо таких осіб, положень спеціального прийнятого Україною Закону України «Про забезпечення прав і свобод ВПО».

Внаслідок подібної дискримінаційної політики України, спрямованої проти внутрішньо переміщених осіб, вони потерпають від обмежень у свободі пересування, виборі місця проживання, у праві на отримання соціальних виплат, порівняно з іншими громадянами України. Найбільшим порушенням прав ВПО є відсутність ефективного правового механізму для забезпечення участі ВПО у місцевих виборах за місцем їх фактичного проживання у приймаючих територіальних громадах, що унеможливлює їх нормальну інтеграцію у суспільстві, виокремлює  ВПО як окрему маргінальну соціальну групу.

При цьому в Україні відсутній компенсаційний та захисний правовий механізм для відновлення прав ВПО як постраждалих внаслідок збройного конфлікту, що дозволив би забезпечити повну соціальну реабілітацію та соціальну адаптацію постраждалих від збройного конфлікту.

За таких обставин, інша тема – наприклад – судова реформа в Україні – є тільки частиною заходів та реформ, що мають сприяти подоланню тяжких соціальних наслідків збройного конфлікту в України та тривалої зовнішньої агресії з боку РФ. При цьому саме подолання наслідків збройного конфлікту в Україні в сфері забезпечення та захисту прав людини – постраждалих від збройного конфлікту в Україні є на сьогодні пріоритетним завданням для України. Адже відсутність ефективних дій у цій сфері з боку держави в Україні руйнує та знецінює систему захисту прав людини в Україні взагалі.

Отже, на сьогодні, проблему прав внутрішньо переміщених осіб необхідно розглядати як ключову та пріоритетну для України, доцільно, враховувати її наступні складові: поновлення виборчих прав ВПО як нових членів приймаючих територіальних громад, забезпечення державної евакуації, соціального житла, послуг з соціальної реабілітації постраждалим від збройного конфлікту, створення компенсаційного механізму для відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої постраждалим внаслідок збройного конфлікту, зокрема, ВПО.

 

  1. Тема/питання, є предметом положень Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, ратифікованої Україною 16.09.2014 року (надалі – Угода про асоціацію).

На даний час Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно – правовим документом за всю історію України, і слугує стратегічним орієнтиром системних соціально – економічних змін/реформ, які відбуваються в Україні.

На виконання Угоди про асоціацію було прийнято План заходів про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затверджений Розпорядження Кабінетом Міністрів України  № 847-р від  17.09.2014 року (надалі – План заходів)

Також посилання на Угоду про асоціацію містить Національна стратегія сприяння розвитку  громадського суспільства в Україні на 2016–2020 роки, яка була затверджена Указом Президента України від 26.02.2016 року № 68/2016.

Розглядаючи Угоду про асоціацію в аспекті наявності гарантій забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, можна зазначити, що відповідний документ  є орієнтованим для застосовування великим колом осіб/країн, тому він не містить такого вузького національного терміну як «внутрішньо переміщена особа», та не розглядає права такої категорії в положенні окремих норм.  Але більшість статей Угоди про асоціацію, що стосуються захисту та забезпечення особистих прав людей мають бути розглянутими із точки зору реалізації прав внутрішньо переміщеними особами, як менш захищеної, пільгової категорії населення Україні після початку анексії Криму та проведення Антитерористичної операції.

Так, в Плані заходів виділено обов’язок держави в особі Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,  Міністерства фінансів України  та інших центральних  органів виконавчої влади першочергово забезпечувати права внутрішньо переміщених осіб  стосовно реалізації положення ст.ст. 419–425 Угоди про асоціацію «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей». Крім цього можна виділити такі статті Угоди про асоціацію, виконання яких в Україні вимагає першочергового забезпечення  прав  для внутрішньо переміщених осіб, як менш захищеної категорії населення, а саме: ст. 14 «Верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод», ст. 15 «Захист персональних даних», ст. ст. 426–429 «Громадське здоров’я», ст. ст. 430-436 «Освіта, навчання та молодь», а також норми ст. ст.  443–445 «Співробітництво з питань громадянського суспільства».

 

  1. Тема/питання має важливість для прогресу в різних сферах євроінтеграційних реформ

Загальнім принципом Євроінтеграційних процесів, є відповідність діючого законодавства Держави, до Європейських стандартів.  Угода про асоціацію між Україною та ЄС регулює обов’язки України , базується на умовах досягнення Цілій Асоціації,  в том числі п.б ст..1.) «… мир та стабільність…» , та п.с ст..1 ) «…інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС…».  Євроінтеграційні процеси –  це система комплексних заходів, щодо створення та функціонування держави згідно загальних Європейських стандартів.  Але, в зв’язку з окупацією Криму та військовим конфліктом на Сході України, була прийнята низка нормативно-правових актів, які регулюють відношення Держави та Внутрішньо переміщених осіб. Ці нормативно-правові акти значно порушують конституційні права ВПО на соціальний захист, свободу пересування та вільне обрання місця проживання (порушення Розділу III «Юстиція, свобода і безпека»  Угоди), обмежують політичні права (порушення Розділ I «Загальні цілі та принципи», та Розділ II «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки»), а також суттєво порушують економічні права ВПО, в тому числі принципи права власності, що взагалі ставить під сумнів можливість участі в Євроінтеграційному процесі України, та створює безпекові ризики для ЄС.

 

 

  1. Аналітично-адвокаційні дії можуть істотно вплинути на вирішення проблеми

Починаючи з 2014р. громадські організації внутрішньо переміщених осіб та інші ІГС намагаються вплинути на соціальну політику держави щодо постраждалих від збройного конфлікту в Україні, зокрема, ВПО, але відсутність достатніх важелів впливу на уряд не дозволила вирішити проблему прав ВПО  до цього часу. Наразі, інструменти правового та політичного впливу, передбачені для забезпечення виконання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, дозволять актуалізувати питання прав ВПО для уряду України та створити необхідне підґрунтя в Україні для поновлення виборчих прав ВПО як нових членів приймаючих територіальних громад, забезпечення державної евакуації, соціального житла, послуг з соціальної реабілітації постраждалим від збройного конфлікту, створення компенсаційного механізму для відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої постраждалим внаслідок збройного конфлікту, зокрема, ВПО. При цьому наявність офіційних аналітичних висновків за даною проблематикою, представлених через ПГС та визнаних на міжнародному рівні ЄС, дозволить у подальшому ефективно відслідковувати реальні дії України у напрямку подолання наслідків збройного конфлікту в Україні, зменшить загрози для безпеки країн ЄС, які взаємодіють з Україною в межах Угоди про асоціацію.