Про автора.

 Аннусова Віра Андріївна – широко відома громадська діячка, вчителька за фахом, правозахисниця, авторка багатьох досліджень з різних питань, пов’язаних з історією рідного краю, з народними традиціями, святами, обрядами на теренах Східної України, південної частини Слобожанщини. Це чудова тренерка з проведення народних свят, саме тих, які йдуть з  глибини століть і навіть від древності,  але протягом останніх часів були призабуті.

Віра Андріївна збирала серед краян спогади про традиції, обряди, тонкощі сценаріїв цих свят, проводила їх і щедро ділилася своїми знаннями з митцями. Ці свята, народні обряди особливо припадають до душі молоді. Дійсно, яке захоплювальне і прекрасне дійство свята на Івана Купала, або на зустріч весняного рівнодення, або на свято врожаю чи  ж на Свят Вечір.

Віра Андріївна відродила ці та інші свята на Луганщині, яку ми тепер вбачаємо навіть більш українською, ніж інші регіони України, бо там вижило те глибоко народне, що вже забулося в інших місцевостях.

Ставши вимушеною переселенкою у час війни, Віра Андріївна в нових районах проживання пробудила творчі сили молоді, залучила її до участі у відродження обрядово-побутових, народних свят в їхніх власних районах – Царичанському, Петриківського на Дніпропетровщині, ділилася досвідом у Києві та в інших місцях.

Про правозахисну діяльність Віри Андріївни треба писати окремо. Це воістину Героїня, яка відстоює інтереси незаможних, соціально незахищених сімей, дітей-сиріт, здібної молоді, бабусь і дідусів – всіх, кому жити складно і потрібна допомога.

Але зараз хочемо сказати про особливу сторінку в діяльності Віри Андріївни – відродження історії свого краю – справжньої, не зруйнованої радянською цензурою, правдивої, якою гіркою вона б не була.

В ці листопадові дні Україна, та й усі українці у світі, прогресивне людство вшановують пам’ять безвинних жертв Голодомору, а точніше, голодоморів, бо їх було в Україні декілька.  Віра Андріївна взяла саму активну участь у зборі спогадів людей, які пережили голодомор на Луганщині, Слобожанщині або стали невільними  свідками того страшного часу. Саме завдяки таким свідченням усюди – в Україні, у світі, на рівні держав і міжнародних організацій Голодомор визнано спеціально організованою радянською владою соціальною і демографічною катастрофою в Україні, яка була спрямована проти українського народу, тобто геноцидом.

Не скоро позаживали рани тієї пори. Вони і досі болять і нагадують про катастрофу у різних сферах життя, у тому числі пригніченим станом нації, від якого ми стали позбуватися в роки незалежності. Богу було завгодно, щоб Україна була великою за територією, населена добрим і трудящим людом, а тепер, у нові часи – об’єднавшись цілим народом в єдиному пориві під час революцій – проголошенням Незалежності, Революцією на граніті, Помаранчевою Революцією, Революцією гідності, – робила кроки вперед, до свободи. Ці кроки вже впевнені. Силу нам додають знання того, що наш народ пережив і чого не повинно бути вже більше ніколи, від чого треба захищатись.

До таких важливих джерел народної пам’яті і знань належать матеріали про Голодомор в Україні, зібрані неупередженими дослідниками, правдивими людьми.

Суха статистика таких катастроф, як штучно викликаний голодомор, стає живою, коли старше покоління розповідає про себе, а  правозахисники, як Віра Андріївна Аннусова, записують ці спогади і роблять їх нашим спільним набуттям,  пробуджують душу до живої праці, щоб ставати людянішими.  Людина вчиться бути Людиною все життя.

То давайте не оминемо цього матеріалу, що нам люб’язно передала Віра Андріївна Аннусова. Читається він одним духом. Розповіді записані тими словами, якими вони звучали, тобто нашим південно-східним так званим суржиком. Але завдяки цьому суржику у зросійщених краях і збереглася українська мова. Ми просто читаємо оповідь простих, безхитрісних людей. Ми читаємо книгу життя.

З великою вдячністю до Віри Андріївни Аннусової  – Лариса Заливна

 

Лист, переданий Аннусовою В.А., травень 2018:

Доброго вечора. 

Надсилаю інформацію про організацію з якою я працюю, а також спогади односельців.

З повагою В. Аннусова

Український науково-дослідний та освітній центр Голодомору (Holodomor Research and Education Centre, HREC in Ukraine) – неурядова організація, започаткована в квітні 2015 року благодійним внеском Фундації родини Джеймса і Луїзи Темертеїв для підтримки й популяризації наукового знання, збереження пам’яті про Голодомор 1932–1933 рр. та інші геноциди. Заснована у партнерстві з Інститутом історії України НАН України та Українським науково-освітнім консорціумом вивчення Голодомору (Holodomor Research and Education Consortium, HREC) при Канадському інституті українських студій Альбертського університету.
Детальніше про HREC in Ukraine та його програми на сторінці Facebook: https://www.facebook.com/hrec.ukraine