Сьогодні для внутрішньо переміщених осіб з точки зору власності існують три варіанти набуття житла – тимчасове, соціальне і приватне. Два перших часто об’єднують з точки зору  власності – обидва  не становлять приватної власності для мешканців. Вони надаються чи будуються за бюджетні кошти, де розпорядником є центральна чи місцева влада, хоча водночас між тимчасовим і соціальним житлом існує відчутна різниця.

Розглянемо передусім тимчасове житло.

Найбільш відомий  варіант тимчасового житла – той, що існує завдяки міжнародній технічній допомозі. Йдеться про тимчасові модульні споруди, термін використання яких – максимум 3 роки. Такі будівлі, зокрема, були надані Україні німецькою стороною у Харківській області. На сьогодні термін їх використання сплив, вони набули аварійного стану, що спричинило резонансний  скандал у мас медіа.

Що стосується стаціонарного тимчасового житла для ВПО, то юридично його отримання регулюється низкою наступних документів:

  • Житловим Кодексом Української РСР;
  • Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання»;
  • Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 582 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб»;
  • Наказом Держжитлокомунгоспу від 14 травня 2004 р. № 98 «Про затвердження форм щодо житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання».

Надання тимчасового житла передбачає наступні умови.

Воно передається безоплатно у тимчасове користування з оплатою житлово-комунальних та інших послуг приміщень з відповідного фонду за місцем їх фактичного проживання/перебування в межах певних адміністративних одиниць. Там зазначені особи та члени їхніх сімей мусять перебувати протягом року  на обліку у Єдиній інформаційній базі даних. Розмір житла передбачений не менше як 6 кв. метрів на одну особу.

Таке житло не підлягає приватизації, обміну, поділу на частини та піднайму. У претендента та будь-кого з членів його родини не має бути у власності житлового приміщення/частини приміщення, придатного для проживання і розташованого на підконтрольній території. Сукупний дохід сім’ї заявника має бути недостатнім для придбання або найму іншого житлового приміщення. Нарешті, договір оренди має переукладатися кожного року.

Тут цікаво звернути увагу на дві наступні речі.

  1. З одного боку, для отримання тимчасового житла претендент має прожити рік у межах певної адміністративної одиниці. З другого боку, його дохід не дозволяє купити чи наймати інше житло. Отже,  для отримання тимчасового житла заявник вже має десь тимчасово жити (винаймати житло?). Звідки він може взяти гроші на оренду, якщо він за умовами не може мати такої можливості?
  2. Щорічне переукладання договору оренди тимчасового житла не тільки створює нестабільність та психологічний дискомфорт для ВПО. Така ситуація змушує переселенців підтримувати низький рівень доходу, щоб не бути виселеними з орендованого приміщення. Або отримувати тіньові заробітки, приховуючи реальні доходи. Таким чином створюється «пастка бідності», яка фактично консервує злидні серед ВПО.

Утім, надання тимчасового житла ВПО за браком ресурсів є скоріше винятком. У всякому разі у відповідях районних адміністрацій м. Києва на запити у межах проєкту «Бюджетний сканер житла для ВПО» міститься згадка лише про один (!)такий випадок. На зустрічі з орендарями цього житла з’ясувалось, що вони дійсно поселилися у ньому, уклавши відповідний договір. Попри це, зараз їх змушують виселитись під приводом того, що у тексті договору їх проживання пов’язано з  АТО, яке закінчилось, бо розпочалося ООС (?!!!).

Отже, тимчасове житло на сьомому році війни можна вважати тупиковим варіантом. Окрім юридичної неврегульованості та відсутності фінансового забезпечення тимчасове житло призведе до  інституалізації бідності ВПО, їх маргіналізації, сприятиме гальмуванню економічного розвитку та розширенню тіньового сектору.

Алла Ковальова, провідна експертка проєкту

Статтю опубліковано в рамках Проекту ««Transparency of IDPs Housing» («Бюджетний сканер житла для ВПО») за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією Уряду США