Про компенсацію за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб./ Проект Закону

Цей Закон визначає правові та організаційні підстави, способи та порядок компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб у випадках коли порушення, невизнання чи оспорювання їх житлових прав є наслідком  окупації/анексії українських територій.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

‒ внутрішньо переміщена особа – фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в межах суверенної території України в результаті або з метою уникнення негативних наслідків військової агресії (вторгнення), збройного конфлікту, тимчасової окупації, анексії, масових терористичних актів, міжнаціональних чи міжконфесійних конфліктів, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, повсюдних проявів насильства та інших порушень прав людини;

 

‒ інші потерпілі особи – будь-які фізичні особи, житлові права яких були порушені й які не отримали в порядку, передбаченому законодавством України статусу внутрішньо переміщеної особи, у випадку коли таке порушення є наслідком військової агресії (вторгнення), збройного конфлікту, тимчасової окупації, анексії, масових терористичних актів, міжнаціональних чи міжконфесійних конфліктів, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, повсюдних проявів насильства та інших порушень прав людини;

 

‒ компенсації – відшкодування чи будь-які виплати або інші дії, що здійснюються на користь власника чи іншого володільця житла в грошовій чи іншій формі у зв’язку з порушенням належного їм права власності чи іншого речового права з метою відшкодування збитків чи надання іншої компенсації порушених прав особи, не пов’язаної з поновленням права;

 

‒ об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімнати у багатосімейних/комунальних квартирах), дачні та садові будинки;

 

‒ реституція майна – фактичне відновлення права власності чи іншого речового права з наданням його володільцю правомочностей з володіння, користування та розпорядження майном в обсягах, що відповідають змісту права до його порушення.

 

2. Інші терміни, що вживаються у цьому Законі, відповідають термінології, що визначена в Цивільному кодексі України, Житловому кодексі України, Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та іншому чинному законодавстві України.

 

 

Стаття 2. Гарантії захисту права на компенсацію житлової нерухомості

 

1. Будь-яка особа має право на мирне володіння належним їй житлом.

 

2. Відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, держава гарантує охорону та захист житлових прав внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб також у випадках, коли останні не отримали статусу внутрішньо переміщеної особи.

 

3. Держава зобов’язана створити умови, за яких кожна особа, у тому числі внутрішньо переміщені особи та інші потерпілі особи, матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Особам, які потребують соціального захисту, житло має надаватися державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до цього Закону та інших законів України.

 

4. Україна гарантує охорону та захист житлових прав внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб також у випадках, коли причиною порушення цих прав, внутрішнього переміщення тощо, були протиправні дії інших держав, організацій, сукупності чи окремих осіб, зокрема, вчинення останніми військової агресії (вторгнення), тимчасової окупації, анексії, масових терористичних актів тощо.

 

5. Ухилення держав, організацій, сукупності чи окремих осіб, які вчинили порушення житлових прав, від здійснення заходів, спрямованих на їх захист чи інше поновлення, не є підставою для відмови України від виконання власних позитивних обов’язків із забезпечення мирного володіння цим майном.

 

 

Стаття 3. Заборона дискримінації

 

1. Гарантії захисту права на компенсацію житлової нерухомості надаються особам незалежно від наявності у них громадянства України.

 

2. Гарантії захисту права на компенсацію житлової нерухомості прав за цим Законом надаються особам незалежно від їх місця проживання чи перебування.

 

3. В механізмі захисту державою права на компенсацію житлової нерухомості забороняється застосування інших дискримінаційних критеріїв, у тому числі за політичними уподобаннями цієї особи, її майновим становищем тощо.

.

 

Стаття 4. Джерела фінансового, матеріально-технічного та майнового забезпечення здійснення компенсації житлової нерухомості

 

1. Фінансове, матеріально-технічне та майнове забезпечення виплати компенсацій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та державного майна, а також цінних паперів у вигляді облігацій державної позики (внутрішньої і зовнішньої), де держава бере на себе обов’язок гаранта їх погашення після повернення окупованих територій під контроль України або раніше, за рахунок коштів, стягнених з держави агресора.
2. У випадках та порядку, передбачених бюджетним та іншим законодавством, до фінансового, матеріально-технічного та майнового забезпечення здійснення виплати компенсацій можуть залучатися кошти місцевих бюджетів та об’єкти права комунальної власності (комунальне майно).

 

3. Фінансове, матеріально-технічне та майнове забезпечення здійснення виплати компенсацій може здійснюватися також за рахунок коштів та майна юридичних осіб приватного права, іноземних держав, міждержавних, міжурядових та міжнародних організацій у формі благодійної, гуманітарної та технічної допомоги, а також за рахунок добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій і громадських об’єднань та з інших не заборонених законодавством джерел.

 

4. Фінансове, матеріально-технічне та майнове забезпечення компенсації здійснюється також за рахунок коштів та іншого майна тих держав, організацій, сукупності чи окремих осіб, що здійснювали анексію, тимчасову окупацію, військову агресію (вторгнення) чи вчинення інших протиправних дій.

 

Стаття 5. Національне та міжнародне співробітництво у відносинах захисту права на житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб

 

1. Держава зобов’язана забезпечити належне та повноцінне інформування, у тому числі шляхом використання мережі Інтернет, внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб незалежно від їх місця фактичного перебування щодо порядку захисту права на компенсацію житлової нерухомості, підстав і способів здійснення такого захисту.

 

2. Розробка, запровадження та контроль за ефективністю механізму захисту права на компенсацію житлової нерухомості внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб, чиї права були порушені внаслідок військової агресії (вторгнення), збройного конфлікту, тимчасової окупації, анексії, масових терористичних актів, міжнаціональних чи міжконфесійних конфліктів, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, повсюдних проявів насильства та інших порушень прав людини, здійснюється шляхом забезпечення комунікації та з врахуванням інтересів та думки зазначених вище осіб, громадських об’єднань, створених з метою захисту прав та інтересів цих осіб, інших представників громадянського суспільства, науковців.

 

3. Захист права на компенсацію за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб має ґрунтуватися на результатах ефективного міжнародного співробітництва України з іншими державами, міждержавними, міжурядовими та міжнародними організаціями.

 

 

 

Розділ ІI МЕХАНІЗМ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ЖИТЛОВУ НЕРУХОМІСТЬ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ТА ІНШИХ ПОТЕРПІЛИХ ОСІБ

 

 

Стаття 6. Правова основа створення та функціонування механізму компенсації за житлову нерухомість

 

Механізм компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб створюється та функціонує на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, міжнародно визнаної практики захисту житлових прав цих осіб у випадках їх порушення, невизнання чи оспорювання.

 

 

Стаття 7. Суб’єкти та органи, які проймають рішення щодо здійснення компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб

 

1. Судовий орган, який ухвалює рішення про здійснення компенсації за пошкоджену, зруйновану або недоступну житлову нерухомість та її розмір на основі наданих документів.

 

2. Державна адміністрація за місцем знаходження судового органу, що ухвалив відповідне рішення про зазначену компенсацію.

 

Стаття 8. Об’єкти правового захисту за цим Законом

 

1. Об’єктом правого захисту за цим Законом є об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. Їх перелік включає житловий будинок, прибудову до житлового будинку, квартиру, котедж, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, дачні та садові будинки.

 

2. Дія цього Закону не поширюється на питання компенсації на рухоме майно та інше відмінне від житла нерухоме майно.

 

 

Стаття 9. Форми та способи компенсації за житлову нерухомість

 

1. Здійснення компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб може здійснюватися способами, передбаченими ЦК України, цим Законом та іншими джерелами права.

 

2. З метою здійснення компенсації можуть також бути застосовані такі способи:

1) відшкодування завданих збитків;

2) викуп житла, у тому числі викуп орендованого майна;

3) надання пільгових кредитів чи часткова виплата компенсацій за придбання чи будівництво житла;

4) безоплатне надання житла у користування з подальшою передачею у власність.

 

3. Для захисту порушених прав можуть бути застосовані також інші способи захисту.

Держава гарантує особі можливість застосування ефективних способів захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав на компенсацію житлової нерухомості за її вибором.

 

У випадку смерті чи недієздатності особи, якій належить компенсація (викуп) чи інший спосіб відшкодування, право на зазначене мають спадкоємці виключно у судовому порядку.

 

4. Особа, яка є внутрішньо переміщеною особою, та інша потерпіла особа має право самостійно та добровільно обирати форму та способи здійснення компенсації за житлову нерухомість.

 

5. Виплата коштів компенсації (викупу житла) внутрішньо переміщених осіб та інших постраждалих осіб проводиться на основі рішень суду належної підсудності, що передаються до державної адміністрації за місцем знаходження зазначеного суду.

 

6. Державна адміністрація за місцем знаходження суду вносить відомості про осіб, що отримали судові рішення щодо компенсації, до спеціально створеного з цією метою реєстру. На основі зазначеного реєстру відкриваються індивідуальні рахунки внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб у визначеному для цих цілей державному банку виключно на придбання (будування) житла.

 

Стаття 10. Матеріально та процесуально-правові особливості здійснення компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб

 

1. Держава має забезпечити підсудність розгляду справ щодо здійснення компенсації житлової нерухомості внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб таким чином, щоб гарантувати доступність та безпеку здійснення правосуддя.

 

2. Позивачі у справах щодо компенсації за житлову нерухомість звільняються від сплати судового збору, у тому числі за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, заяви про забезпечення доказів.

 

3. Судовий розгляд справ про компенсацію житлової нерухомості внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб має здійснюватися в позовному провадженні.

 

4. Суддя має прийняти рішення про компенсацію у термін що не перевищує 15 днів; у деяких випадках за рішенням суду термін розгляду справи може бути продовжений не більш як на 30 днів.

 

5. Потерпілій особі не може бути відмовлено в захисті її прав в позовному провадженні лише на тій підставі, що особа, у зв’язку з обставинами, які обумовили порушення її прав, зокрема, військовою агресією (вторгненням), збройним конфліктом, тимчасовою окупацію, масовими терористичними актами тощо, не може надати правовстановлюючі документи, інформацію з реєстрів прав та інші докази того, що вона є власником чи іншим правоволодільцем певного житла. У разі відсутності правовстановлюючих документів особа має надати рішення суду про набуття права власності на зазначену житлову нерухомість.

 

6. Відповідачем у справах щодо компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб може бути визначена безпосередньо держава Україна незалежно від того, рішеннями, діяльністю чи бездіяльністю якого органу державної влади порушено ці права.

 

7. Відповідачами у справі за вибором позивача може бути визначено також інші держави, організації, сукупності чи окремі особи, що причетні до військової агресії (вторгнення), анексії, тимчасової окупації чи вчення інших протиправних дій без залучення в якості співвідповідача держави Україна або із її залученням

 

8. У судових справах щодо компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб процесуальний обов’язок останніх з доказування належності їм відповідного права власності чи іншого речового права на житло, наявності порушення належного особі права та факту завдання шкоди вважається виконаним, якщо цими особами надані будь-які достатні докази (показання свідків тощо) з метою доведення цих обставин.

 

9. Житло, що належить внутрішньо переміщеним особам та іншим потерпілим особам, не може бути набуте іншими особами у власність чи добросовісне володіння на підставі набувальної давності, як безхазяйна річ і т.п. підставах.

 

10. Позовна давність не поширюється на вимоги внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб щодо компенсації за житлову нерухомість.

 

 

 

Розділ ІІI ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ СПОСОБІВ ЗДІЙСНЕННЯ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ЖИТЛОВУ НЕРУХОМІСТЬ

 

Стаття 11. Відшкодування завданих збитків.

 

1. У випадках пошкодження чи знищення житлової нерухомості можуть застосовуватися такі способи захисту прав внутрішньо переміщених осіб та інших постраждалих осіб, як відшкодування завданих збитків.

 

2. При існуванні спору щодо наявності підстав та умов для застосування зазначених способів захисту, спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

 

3. Розглядаючи справи про відшкодування завданих збитків внутрішньо переміщеним особам та іншим потерпілим особам, суди мають керуватися загальними нормами чинного матеріального та процесуального законодавства та спеціальними нормами, встановленими цим Законом. Зокрема, суди зобов’язані враховувати особливості доказування певних обставин справи, визначені в статті 10 цього Закону.

 

 

Стаття 12. Викуп житлової нерухомості

 

1. У порядку, передбаченому законом, з метою здійснення компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщеної особи чи іншої потерпілої особи може також застосуватися такий спосіб захисту, як викуп житлової нерухомості. Цей спосіб застосовується щодо зруйнованого або пошкодженого житла на підконтрольній Україні території, або житла, до якого немає доступу на окупованій/анексованій території.

 

2. Право на викуп житла мають особи, зареєстровані і задокументовані як внутрішньо переміщені особи до 1 січня 2020, які фактично постійно проживали на підконтрольній території України, є власниками житла на анексованій/окупованій українській території і які звернулися з цього питання у порядку, визначеному цим законом. Право на викуп житлової нерухомості мають також інші постраждалі особи, які постійно проживають на підконтрольній території України і є власниками житла на непідконтрольній території. Доказом права власності слугують правоустановчі документи особи на житло або судове рішення про визнання права власності на житло.
3. Внутрішньо переміщені особи та інші постраждалі особи, у яких держава здійснила викуп житла згідно з цим законом, мають пріоритетне право на зворотний викуп свого житла після повернення контролю України над окупованими територіями.
4. Розмір викупу визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження житла, яка є чинною на момент подання шляхом помноження відповідно показника опосередкованої вартості спорудження житла на площу зруйнованого або втраченого житла, або недоступного на окупованій території житла.
5. Особи, що відповідають зазначеним критеріям і висловили бажання здійснити викуп свого житла державою, офіційно відмовляються від права власності і передають його державі шляхом подачі відповідної заяви до обласних рад Донецької або Луганської області, а у разі їх відсутності – до військово-цивільної адміністрації цих областей.

Особи, житло яких залишилось у Автономній республіці Крим, подають заяви до центрального органу виконавчої влади,  який регулює питання внутрішньо переміщених осіб та інших постраждалих осіб,  які відповідають зазначеним у цьому Законі критеріям.

6. Держава випускає цінні грошові папери на суму, необхідну для викупу житла у внутрішньо переміщених осіб та іншим постраждалих осіб, що виявили бажання передати право власності на нього державі. Держава пропонує купити зазначені цінні папери юридичним і фізичним особам (як вітчизняним, так і зарубіжним), беручи на себе обов’язок гаранта їх погашення після повернення окупованих територій під контроль України або раніше, за рахунок стягнених з держави – агресора коштів.

Цінні папери у вигляді облігацій державної позики (внутрішньої і зовнішньої), в залежності від умов розміщення і погашення, передбачають відсутність податків на дохід, отриманих від цих паперів, а також можуть слугувати заставою на отримання кредиту на житло.

7. Гроші від продажу цінних паперів спрямовуються на спеціальний банківський рахунок, кошти якого можна використати тільки на придбання (будівництво) житла внутрішньо переміщеним особам та іншим постраждалим особам, які відповідають зазначеним критеріям і передали права власності на своє житло державі.
8. Внутрішньо переміщені особи, що отримали кошти в результаті викупу їхнього житла, позбавляються права на щомісячну соціальну грошову допомогу.
9. Приймаючі громади на всій території України можуть отримати кошти від реалізації викупленого державою житла, щоб спрямувати їх на місцеві цільові програми для забезпечення житлом громадян, які стоять на обліку на поліпшення житлових умов і не належать до категорії внутрішньо переміщених осіб. Розмір субвенцій залежатиме від кількості внутрішньо переміщених осіб, які прийме громада на постійне поселення за принципом «гроші на додаткове житло громади йдуть за переселенцем».
10. Викуп житла може здійснитися також шляхом залучення профільної міжнародної недержавної організації (або асоціації таких організацій), що має значний досвід і відповідає критеріям доброчесності, яка утворить міжнародний фонд для викупу житла у внутрішньо переміщених осіб.
11. Держава Україна всіляко сприятиме її діяльності шляхом надання необхідної інформації для здійснення нею наданих повноважень, забезпечення відповідною нормативно-правовою базою для її діяльності, звільнення від сплати податків на нерухомість та купівлю житла у внутрішньо переміщених осіб та інших потерпілих осіб.

Зазначений міжнародний фонд згідно з уставними цілями розробляє  правила і процедури викупу житла та створює наглядовий орган за виконанням затверджених   завдань з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

 

Стаття 13. Надання пільгових кредитів та виплата часткової компенсацій за придбання чи будівництво житла

 

1. З метою здійснення компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб чи інших потерпілих осіб у порядку, передбаченому законом, може також застосуватися такий спосіб захисту порушених прав як надання пільгових кредитів з виплатою часткової компенсації за придбання чи будівництво житла.

 

2. Застосування зазначеного способу не припиняє право власності чи інше речове право особи на житло, що перебуває на анексованій, тимчасово окупованій території чи іншій неконтрольованій урядом України території.

 

3. У разі відмови особи на користь держави від житлової нерухомості, що пошкоджена, зруйнована або недоступна у зв’язку з анексією/окупацією, цій особі може бути виплачена повна компенсація, але за винятком коштів, отриманих у якості часткової компенсації раніше.

 

 

Стаття 14. Компенсація за житло, безоплатно надане у користування з подальшою передачею його у власність

 

1. У порядку, передбаченому цим Законом, з метою здійснення компенсації за житлову нерухомість внутрішньо переміщених осіб чи інших потерпілих осіб на житло може також застосуватися такий спосіб захисту як безоплатне надання у житла у користування з подальшою передачею у власність.

 

2. Передача у власність житла, що було безоплатно надано у користування внутрішньо переміщеній особі чи іншій постраждалій особі здійснюється лише в обмін на відмову на користь держави від житлової нерухомості, що була пошкоджена, зруйнована чи залишена на непідконтрольній території. Цій особі може бути виплачена компенсація у вигляді різниці між вартістю житла, безоплатно наданого у користування і житлової нерухомості, якою володіє особа і яке було пошкоджене, зруйноване або залишено на непідконтрольній території.
3. Облік внутрішньо переміщених осіб чи інших потерпілих осіб, яким безоплатно надано житло у користування з подальшою передачею у власність здійснюється органом місцевого самоврядування за місцем реєстрації цих осіб. Особа може перебувати лише на одному обліку внутрішньо переміщених осіб чи інших потерпілих осіб, які потребують безоплатного надання житла у користування з подальшою передачею у власність.
4. Внутрішньо переміщеній особі чи іншим потерпілим особам не може бути безоплатно надано житло у користування з подальшою передачею у власність у разі коли така особа (особи) має житло (квартиру, житловий будинок) на контрольованій території України.

 

 

Розділ ІV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Цивільного процесуального кодексу ЦК України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40-41, ст. 492);

2) Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87).

З набуттям чинності цього Закону інші нормативні акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

3)  Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. ст. 6, 49, 50, 57)

4. Кабінету Міністрів України:

1) у строк з дня набрання чинності цим Законом:

внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

 

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

 

5. Внести відповідні зміни до бюджету на виконання цього Закону.