Масштабність проблеми внутрішнього переміщення небувала для України. Кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні залишається протягом 2017 –початку 2018 року приблизно на постійному рівні  – навколо 1,6 млн осіб. Найвища кількість зафіксована була влітку 2016 р. – понад 1,8 млн. осіб  Зусиллями Уряду, що були спрямовані на жорстке посилення контролю за реєстрацією і переміщенням ВПО, також на зменшення адресних виплат на допомогу переселенцям  і навіть на зупинення виплат пенсій тим, хто живе за лінією розмежування, частина людей була позбавлена реєстрації як ВПО.

Кількість осіб, що зафіксована на момент написання цього аналізу на початок  2017 р. – становить  1 589 014,  тобто на 200 тисяч осіб менше, ніж рік тому – у липні 2016 р.

 

Природно, що не всі внутрішньо переміщені особи стануть переселенцями, тобто осілими на нових місцях людьми.

Розподілення ВПО на тих, що залишаться на нове поселення і тих, що повернуться назад, має значення для вияснення обсягу роботи у напрямках сприяння інтеграції і реінтеграції, бо обидва процеси мають певні відмінності.

 

Щодо того, яка частина людей залишиться на нових місцях проживання, є різнобій думок і в числах в залежності від регіону, в якому проводиться дослідження. На наш погляд, все ж частка людей, які залишаться на нових місцях, вище, ніж дають джерела, що наводять дані загальноукраїнських досліджень, оскільки люди, які виїхали неподалік від зони воєнних дій, мають намір повернутися, а хто поїхав далі – розраховує на нове місце проживання.

 

Так, за даними ГО «Воля до життя», половину респондентів якої складають ВПО, що розмістились у Києві та Київській області, зафіксовано, що серед активної частини ВПО, до яких належить Інтернет-аудиторія, станом на 2016 рік планували залишитися на нових місцях перебування 49% ВПО.  40% ще не визначилися або не знають, що робити, лише 11% мали наміри повернутися назад,

 

З іншого боку, у звіті Національної системи моніторингу ситуації з  внутрішньо переміщеними особами (квітень 2017 р., МОМ) зазначено, що не планують повертатися назад 26% ВПО, вагаються 17%, повернуться назад у найближчому майбутньому – 1%, по завершенні конфлікту – 39%, можливо, в майбутньому –  17%.

Є інші величини, які озвучувалися на різних форумах, виступах. Наведемо лише 2 приклади у 2017 р.:

В Міністерстві з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб  заступник Міністра Г.Тука повідомив, що назад не повернеться 75% ВПО (5).

З іншого боку,  відповідно до даних Світового Банку, про наміри повернутися додому заявили 42% опитаних ВПО, 34% не хочуть повертатися (6).

В практичних  розрахунках з врахуванням тренду зростання частки тих, що залишиться на нових місцях проживання,  ми приймаємо умовно 50% тих ВПО, що інтегруватимуться у приймаючі громади.

 

Що ж є основним для цих ВПО?

Основними проблемами від  95% (3) до 70% (4)  ВПО вважають  житло і роботу, прив’язану до житла.

У звіті МОМ наводиться дещо детальніше, які з проблем турбують більше за інші А саме: житлові умови 27%, оплата орендованого житла -23%,  оплата послуг ЖКГ -20%, безробіття – 13% Інші проблеми в основному виникають у соціальній сфері.

Згідно з даними дослідження, проведеного ГО «Воля до життя», найважливішими проблемами для ВПО є: житло –  95%, робота, бізнес – 40,8%, здоров’я – 16,7%-, «погане ставлення держави до ВПО» – 15,7%, психологічні проблеми та сім’ї, розлучені війною – 16,7% (3)

 

Таким чином, сотні тисяч громадян залишаться на нових місцях перебування, з основними проблемами –  житло, робота. Вони будуть ставати частиною нових громад і сприяти їх розвитку завдяки своєму потенціалу. Як це все відбувається руками самих переселенців – висвітлено у подальших статтях далі.

 

Отже, основа для планування заходів сприяння інтеграції: 50% ВПО залишаться на нових місцях. Це близько 700 тисяч осіб, або 300 -350 тисяч сімей. Найбільш важке становище з житлом – у Київському регіоні, але тут – і найбільше різномаїття способів вирішення питання  житла, а робота є завжди. Близько 10% вже придбали житло, бо мали кошти. Інші – орендують житло, перебираючись все далі від центру до сільської місцевості. Саме вони – типові групи, щодо яких і йтиметься в наших доробках на основі виконаного проекту «Інтеграція ВПО: житло,, робота,  сильна громада, село майбутнього». У соціальному житлі мають потребу 40%, або до 150 тисяч сімей, за допомогою кредитів можуть придбати або побудувати житло 30%, інші 40% – будуть шукати шляхи: продавати житло в окупованій зоні, виїжджати на заробітки за кордон і т.д., нараховується більше 20 способів.

 

Які потужності має для такого забезпечення держава?

Гроші в бюджеті є. Про це свідчить озвучений на одному з Круглих столів факт від МінТОТ: на рахунках бюджетів всіх рівнів в Україні залишилось невикористаними 109 млрд. грн..

Їх вистачило б хоча б на половину ВПО, що потребують постійного житла, а саме:7 млн 200 тис. кв.м. житла, або 100 тис. стандартних 2-кімнтних квартир.

Ми вже не говоримо про мільярди дол., які йдуть в Україну на ВПО.

Але на цій думці завжди опоненти підіймають питання: а де подіти корінних жителів, які стоять на квартирному обліку? Чим ВПО кращі за них  .І взагалі, що за привілеї? Чи варто поступатися задля ВПО чергою?

Це вже тема для іншої статті.