Що нового в забезпеченні ВПО тимчасовим житлом

Що треба знати про тимчасове житло і враховувати це для ВПО:

1. Для ВПО актуальним є те, що, що в Україні є 3 типи житла: тимчасове, соціальне, постійне, яке на 90% зараз є приватним.

(Відомче та інше – виносимо за дужки, оскільки це правові варіанти тимчасового житла)

Найкраще і бажане для нас – простійне житло (є законодавство).

Для пенсіонерів-ВПО підійде соціальне житло (є закон).

Але держава почала з найпростішого – з тимчасового житла (щодо нього є Постанова Кабміну №422).

Звісно, все зведено в Житловаий Кодекс, так там статті 132(1) і 132(2) присвячені тимчасовому житлу. Але нам достатньо самої Постанови 422 з правками.

2. Постанова 422 прийнята ще 31 березня 2004 року. Зміни, що стосуються ВПО, внесені до неї додатковою Постановою №20 від17 січня 2018 р.

Що внесено нового?

а) Перша і головна новація: до категорій громадян, які мають право поселитися у тимчасовому житлі, додані ВПО, а також те, що причиною їх потреби стали не хоча і це не виключається), а “загроза життю і здоров’ю особи“.. Це важливо, бо далеко не у всіх ВПО житло зруйноване. Просто воно недоступне для власників його – біженців у рідній країні.

б) Друга новація: Внеселні зміни до переліку документів, які потребуються при оформленні для проживання в тимчасовому житлі. Замість Довідки про склад сім’ї, яку Вам жоден ЖЕК (його аналог) тут не видасть, потребуються документи, що підтверджують сімейні, родинні відносини з тими людьми, на яких буде видано житло главі сім’ї (перелік: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу, посвідчення опікуна або піклувальника).

в) Третя новація: Не потрібна довідка Бюро технічної інвентаризації з ПОПЕРЕДНЬОГО місця проживання, на відміну від НЕ-ВПО. Але береться довідка місцевого БТІ про відсутність іншого житла за місцем отримання тимчасовго житла.

г) Четверта новація: Додано пункт щодо ВПО, у яких є непридатне для проживання житло на вільній території України. Вони також мають право, треба лише принести довідку від місцевого органу виконавчої влади або від виконкому відповідної ради за місцем розташування такого житла.

3. Всі інше залишилось в оновленій Постанові, як і було.

Що важливо:

1) не всі бажаючі ВПО зможуть скористатися наданим правом: черга в органі місцевого самоуправління загальна. Першочергове право мають сім’ї з неповнолітніми дітьми; вагітні жінки; “особи, що втратили працездатність; особи пенсійного віку.

2) З умов постановки на чергу важливо також, що сім’я має бути вкрай бідною: береться середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередні 6 місяців (розраховуються органами місцевої влади) і порівнюється з прожитковим мінімумом та регіональним показником вартості найму житла. (також розраховує місцева влада, але раз на рік, на початок поточного року. Про інфляцію законодавці на хвилинку “забули”). Якщо дохід сім’ї менший, ставлять на чергу, якщо ні – відмовляють.

Довідково: прожитковий мінімум на 01.01.2018 р. – 1700 грн.

Тимчасове житло надається на рік згідно з ордером і Договором найму. За необхідності можна продовжити, але там є певні строки подання заяви на продовження.

4. І останнє: при нормі тимчасового житла не менше 6 кв. м на людину – його в Україні фактично немає.

Воно розтануло за період мирного життя. Його треба ще створювати. Тимчасове житло – це найлегше для держави, що можна найскоріше зробити.

Хто його створює, тобто, як сказано в Постанові, “формує”?

Цитую:

“Фонди житла для тимчасового проживання формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями шляхом:

• будівництва нового житла;
• реконструкції існуючих житлових будинків та гуртожитків,  
• а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;
• передачі житла у комунальну власність;
• придбання житла.

До фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення”.

Вічне питання: а де брати гроші?

Цитую:

• “Джерелами фінансування формування фонду житла для тимчасового проживання можуть бути:кошти місцевих бюджетів;
• добровільні внески юридичних і фізичних осіб;
• інші джерела”.

І ще важливе питання: а які повноваження влади при цьому?

Цитую:

“Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації:

• передбачають кошти в місцевих бюджетах для формування фондів

    житла для тимчасового проживання виходячи з потреби надання такого

    житла;

• здійснюють контроль за цільовим використанням фонду житла для

    тимчасового проживання та його утриманням, технічною експлуатацією

   і ремонтом”

 

Питання до нас самих, ВПО,: а що можемо і маємо зробити ми?

1 – Подавати заяви до місцевої влади (РДА в Києві, виконкомі в інших містах, селищах, селах) на тимчасове житло. Звісно, це стосується тих, у кого є право на таке житло. ЇХ, на мій погляд, буде відсотків 5..

2 – Наполягати на виділення коштів у місцевих бюджетах, натискуючи, що ви вирішуєте в тому числі питання і місцевих громадян; або ще краще – доброчинна допомога від якихось фондів

3 – Шукати спонсорів, донорів, благодійників, інвесторів ( Тільки заради Бога, не шукайте у політиків! Їх треба зобов’язувати вирішувати наші – державні питання)

3 – ГО контролювати місцеві бюджети. найкраще – коли показати, що на задоволення інтересів олігарха пішло бюджетних коштів більше, ніж на населення і ВПО, разом взятих.

4 – Вишукувати пустуючі приміщення і будинки, пропонувати ремонт своїми руками, але забезпечення будматеріалами ті іншим – за рахунок бюджетів або донорів (робіть проекти!)

5 – ставити питання про придбання житла органами місцевого самоврядування. На націоналізацію хоча б по одному з десятків “хатинок” олігархів не натякаю, Це від швондерів. Але, може, знайдуться свідомі магнати чи меценати чи спонсори, які подумають про зміцнення держави через реалізацію законних прав двох мільйонів людей? І інших, місцевих жителів, також.

Лариса Заливна