Шановні внутрішньо переміщені особи!

Проект Закону  “Про захист майнових прав осіб, потерпілих внаслідок збройної агресії” перебуває на розгляді у Комітетах Верховної Ради України.

                                                     Проект закону треба СПАСАТИ!

 Адже завдяки такому Закону, ВПО отримають нарешті кошти для придбання готового чи на будування нового житла там, де вони самі для себе визначили.

НЕ всі депутати і Комітети погоджуються з ідеєю компенсації ( викупу) за втрачене переселенцями житло.

Несвідомі чи байдужі депутати відкидають  саму серцевину  –

1) компенсацію (викуп) за залишене житло на окупованій території,

2) формування Фонду компансації за втрачене житло (викупу) за рахунок позабюджетних надходжень від міднародних благодійних фондів, а також від випуску цінних паперів, особливо облігацій.

Якщо недоброзичливим до ВПО депутатам  це вдастться, то Закон буде вихолощеним, а житла не буде.

Ще одна ідея відкидається несвідомими депутатами: роздільні канали і механізми забезпечення житлом учасників АТО і ВПО. Нагадаймо, що  учасникам АТО/ООС повністю зобов’язана держава. ЦІі люди захищали її, і держава має зробити для них все. Тому кошти на житло для учасників  АТО/ООС повинні надходити з  державного бюджету і в повній мірі. Але депутати намагаються перекласти це на місцеву владу, в той же час залишаючи її без коштів . (Всі напевне знають, що нова влада заново перекроєю териториії і ОТГ. і забирає у них кошти?) Такі потуги треба зупинити.

Що стосується ВПО, то ми наполягаємо: на житло для ВПО мають надходити ті кошти, які передаються численними міжнародними благодійними фондами, організаціями на потреби ВПО. Але Уряд замість ВПО передає міжнародні кошти невідомо га які цілі. Наприклад, на прокладання до Росії автотрас зі знесенням по всій вмпрямленій лінії  будівель і цілих населених пунктів України. Підкреслюємо : потужні автотраси прокрадаються під виглядом ремонту не вглиб України, а до Росії. Прочитати це можна на веб-сайті Мінреінтеграції

 Нижче наводимо вже трохи правлений законопроект,  Норми, які треба відстояти, видіілені жирним шрифтом. Просимо звертатися з  листами підтримки на адресу:

Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин

Конкретно на адреси:   vovk.v@rada.gov.ua, sola.fide1989@gmail.com, horbenko@rada.gov.ua, та до інших Комітетів і депутатів.

 

Текст Законопроекту:

Проект

вноситься народними депутатами України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про захист майнових прав осіб, потерпілих внаслідок збройної агресії

Цей Закон визначає правові та організаційні засади, способи та порядок захисту права приватної власності та        осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушені внаслідок збройної агресії, тимчасової окупації, в тому числі за допомогою створення та підтримки незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), озброєних банд та груп найманців, та/або терористичних організацій створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих державою-агресором, а також за допомогою окупаційної адміністрації, яку складають її державні органи влада де-факто і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні державі-агресору самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Стаття 1. Визначення термінів.

У цьому Законі терміни вживаються у такому значені:

викуп нерухомого майна у внутрішньо-переміщеної особи – вид компенсації за втрачене нерухоме майно, яке знаходиться на непідконтрольній території, яка надається у разі неможливості здійснення реституції майна на підставі заяви внутрішньо переміщеної особи у порядку визначеному цим Законом і передбачає перехід права власності на таке майно у державну власність

втрачене майно – майно, розташоване на непідконтрольній території, використання якого стало неможливим у зв’язку з фактичною втратою доступу особи до належного їй на праві власності або іншому речовому праві майна внаслідок збройної агресії;

знищене майно – майно, яке внаслідок обставин пов’язаних із збройною агресією стало непридатним для використання за призначенням і втратило споживчі властивості та економічну цінність та не може бути відновлено;

компенсація – відшкодування вартості чи будь-які виплати або інші дії, що здійснюються на користь потерпілої особи в грошовій чи іншій формі у зв’язку з порушенням належного їй права власності чи іншого речового права внаслідок збройної агресії;

інше речове право – будь-яке відмінне від права власності суб’єктивне речове право, яке надає можливість володіти та (або) користуватися рухомим та (або) нерухомим майном, що зареєстровано у порядку встановленому законодавством;

потерпілі особи –

реституція – відновлення права власності чи іншого речового права, порушеного внаслідок збройної агресії, в обсягах, що відповідають змісту права до його порушення;

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про оборону України», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та інших законодавчих актах України.

Стаття 2. Гарантії захисту прав власності та інших речових прав.

На непідконтрольній території право власності та інші речові права охороняються згідно із законодавством України.

Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав власності та інших речових прав, порушених внаслідок збройної агресії, покладається на державу-агресора відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, збитків (в тому числі втраченого чи неотриманого доходу) заподіяних внаслідок збройної агресії, фізичним та юридичним особам  у повному обсязі покладається на державу-агресора.

Держава Україна (далі – Держава) всіма можливими засобами сприятиме забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав та відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди державою-агресором.

У разі порушення прав власності та інших речових прав осіб держава вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо реституції майна цих осіб, а у разі неможливості здійснення такої реституції – щодо виплати справедливо визначених компенсацій за втрачене майно.

Виплата компенсацій, передбачених цим Законом не позбавляє Державу права на  звернення у порядку регресу щодо:

стягнення з держави-агресора компенсації завданих збитків за рішенням міжнародних судових установ;

відшкодування шкоди з боку осіб, визнаних винними за рішенням національного суду, міжнародного кримінального суду у вчиненні злочинів проти миру, воєнних злочинів, терористичних актів.

Невстановлення та непритягнення компетентними органами держави винних осіб до відповідальності не є підставою для відмови у надання компенсації згідно з цим Законом.

При реалізації положень цього Закону не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, громадянства, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи з базового характеру потреби людини у житлі, Держава встановлює принцип пріоритету компенсації за житлову нерухомість, яка була втрачена, пошкоджена чи зруйнована по відношенню до інших видів майна.

У разі наявності у потерпілої особи декількох об’єктів житлової нерухомості, які були втрачені, зруйновану або пошкоджені виплата компенсації здійснюється першочергово за один об’єкт житлової нерухомості за вибором такої особи.

Стаття 3.  Сфера застосування Закону

Норми цього Закону поширюються на фізичних осіб, яким належить право власності або інші речові права на майно, яке знаходиться (знаходилося – щодо знищеного майна) на території, де відбувалися бойові дії, проводилася широкомасштабна антитерористична операція та/або заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також на непідконтрольній території.

Згідно з цим Законом підлягають захисту права власності та інші речові права на нерухоме майно (земельні ділянки, житло, нежитлові приміщення, тощо) та  , порушені внаслідок збройної агресії.

Право на отримання компенсації за цим Законом мають спадкоємці осіб, які зазначені у частині першій цієї статті.

Цей Закон не поширюється на правовідносини, пов’язані із захистом власності та інших речових прав, порушених внаслідок збройної агресії, що належать органам державної влади, державним та казенним підприємствам, установам та іншим юридичними особам публічного права та (або) державного сектора економіки а також фізичним особам – підприємцям,  за виключенням норм щодо реституції майна, строків позовної давності та обліку належного їм майна, яке було втрачено, знищено або пошкоджено.

Стаття 4. Строки позовної давності

1. На вимоги про захист права власності чи іншого речового права, порушення, оспорювання чи невизнання яких є наслідком збройної агресії, позовна давність не поширюється.

2. Захист прав, передбачених цим Законом, здійснюється у межах загального строку позовної давності.

Стаття 5. Джерела фінансового, матеріально-технічного та майнового забезпечення здійснення захисту прав осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії

1. Фінансове, матеріально-технічне та майнове забезпечення реалізації заходів, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та державного майна, а також державних цінних паперів та інших активів.

2. У випадках та порядку, передбачених бюджетним та іншим законодавством до фінансового, матеріально-технічного та майнового забезпечення реалізації заходів, передбачених цим Законом можуть залучатися кошти місцевих бюджетів та об’єкти права комунальної власності (комунальне майно).

3. Фінансове, матеріально-технічне та майнове забезпечення реалізації заходів, передбачених цим Законом може здійснюватися також за рахунок коштів та майна юридичних осіб приватного права, іноземних держав, міждержавних, міжурядових та міжнародних організацій у формі благодійної, гуманітарної та технічної допомоги, а також за рахунок добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій і громадських об’єднань та з інших* не заборонених законодавством джерел.

* сюди по ідеї підпадуть не тільки запозичення (внутрішні та зовнішні) та державні цінні папери але і кошти отримані від операцій з ними.

4. Фінансове, матеріально-технічне та майнове забезпечення здійснення захисту прав осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії здійснюється також за рахунок коштів та іншого майна держави-агресора, організацій, сукупності чи окремих осіб протиправні дії яких призвели до порушення прав зазначених осіб.

Стаття 6. Реституція майна

1. Реституція майна підлягає переважному застосуванню в порівнянні з осіб речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії. Дотримання цього правила в застосуванні способів захисту здійснюється на розсуд особи, чиї права були порушені.

2. Застосування реституції майна є можливим лише при забезпеченні добровільного, гідного та безпечного повернення власників та користувачів до залишеного або покинутого ними місця проживання та майна для відновлення фактичного володіння цим майном та можливості здійснення повноважень щодо користування та розпорядження цим майном.

3. Держава забезпечує можливість реституції майна шляхом:

1) не поширення строків позовної давності на вимоги осіб щодо захисту їх порушених прав на майно;

2)   даних реєстрів, кадастрів та інших паперових та електронних баз даних, що містять відомості про зареєстровані      речові      права, які були порушено внаслідок збройної агресії;

3)

4) законодавчої заборони припинення права власності осіб, речові права яких порушено внаслідок збройної агресії на підставі набувальної давності, як безхазяйної речі, як знахідки чи бездоглядної домашньої тварини;

5) визнанням протиправності будь-якого фактичного володіння чи іншої дії, спрямованої на отримання фактичного чи юридичного контролю над майном, що належить особам речові права яких порушено внаслідок збройної агресії, у тому числі в результаті таких дій третіх осіб як «реквізиція», «націоналізація» тощо;

6) визнанням неможливості позбавлення осіб, речові права яких порушено внаслідок збройної агресії, наявних у них прав власності чи інших речових прав на підставах, що не передбаченні чинним законодавством України;

7) надання переважного права на зворотній викуп нерухомого майна яке було передано у державну власність внаслідок отримання компенсації здійсненої шляхом викупу нерухомого майна у внутрішньо переміщеної особи.

4. Застосування реституції майна, як спосіб захисту прав власності чи інших речових прав потерпілих осіб, не обмежено у часі.

5. У разі неможливості, здійснення реституції майна, та забезпечення можливості реалізувати речові права в повному обсязі та (або) у випадках пошкодження або знищення майна, можуть застосовуватися такі способи захисту прав потерпілих осіб як компенсація шляхом викупу нерухомого майна у внутрішньо-переміщеної особи у порядку встановленому цим Законом.

Стаття 7. Розмір компенсації

Розмір компенсації визначається:

д  – за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України, що є чинними на дату прийняття рішення про надання компенсації;

для земельних ділянок – за експертною оцінкою;

для транспортного засобу, іншого нерухомого майна, багаторічних насаджень, тварин за вартістю встановленою судом з обов’язковим використанням існуючих реєстрів, інформаційних баз та затверджених методик та/або порядків оцінки відповідного майна.

2. Розмір компенсації за нерухоме майно яке є єдиним житлом потерпілої особи (житловий будинок, квартиру) та земельні ділянки в розмірах передбачених статтею 121 Земельного кодексу України не обмежується.

3. Розмір компенсації за інше нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (житло яке не є єдиним у потерпілої особи, господарські будівлі і споруди, гараж, місце на паркінгу тощо) розраховується виходячи з площі такого майна яка не перевищує 180 кв.м. (площа взята з п. 266.4.1. ПКУ тому можна написати «не перевищує площа зазначеної в абзаці четвертому підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України» тобто якщо буде там мінятися то і тут автоматично зміниться).

4. Максимальний розмір компенсації за рухоме майно, багаторічні насадження, тварини визначається за формулою зазначеною в цій частині але не може перевищувати 10 розмірів мінімальної заробітної плати встановленому на дату прийняття рішення про виплату компенсації.

Кмакс=×3

де Кмакс – граничний розмір компенсації

∑доходів – загальна сума доходів отримана постраждалою особою за останні десять років за визначається за даними податкового органу

5. Розмір компенсації збільшується на суму фактичних витрат понесених потерпілою особою для здійснення експертної оцінки майна у випадках, передбачених цим Законом.

6. Розмір компенсації невиплачений потерпілій особі підлягає щомісячній на індекс споживчих цін з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Стаття 8. Способи надання компенсації

Компенсація потерпілій особі може бути надана шляхом:

перерахування грошових коштів;

надання нерухомого майна;

надання цінних паперів або інших активів;

здійснення на користь потерпілої особи дій пов’язаних із забезпеченням житлом в тому числі, але не виключно, шляхом участі у державних чи місцевих програмах щодо придбання житла, програмах   будівництва або придбання житла за програмами пільгового кредитування, що реалізуються банківськими установами чи іншими організаціями, фондами, які створені з метою розподілу та надання цільових  грантів, наданих іншими державами, міжнародними організаціями, іншими програмами, що діють на момент звернення

Порядок надання компенсації шляхом перерахування коштів здійснюється відповідно до цього Закону та бюджетного законодавства з урахуванням наступного:

щорічно в державному бюджету у захищених статтях бюджету передбачаються видатки для здійснення заходів, передбачених цим Законом у розмірі не менше 10?-20?-25?% від потреби у компенсації яка визначається за даними Реєстру станом на 1 вересня року, що передує бюджетному; в прикінцеві слід вписати, суми які мають бути поки Реєстр не сформовано!!!

– головним розпорядником коштів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Надання потерпілій особі нерухомого майна передбачає передачу у власність майна, яке перебуває у державній або комунальній власності, або яке збудовано чи будується для цієї мети за рахунок джерел зазначених в статті 5 цього Закону.

Якщо в рахунок такої компенсації надається житло, то розмір такої нерухомості не може бути меншим ніж 13,65 квадратного метра на одну особу та додатково 10,5 квадратних метра загальної площі житла на сім’ю.

При цьому Держава компенсує шляхом надання субсидій вартість майна яке було надано органами місцевого самоврядування у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

 Якщо вартість майна що передається або вартість дій (сплата внесків, відсотків, тощо) які здійснюються на користь потерпілої особи за програмами пільгового кредитування перевищують розмір належної потерпілій особі компенсації. то суму такого перевищення потерпіла особа сплачує за власний рахунок.

Надання цінних паперів або інших активів відповідно до положень цієї статті застосовується у випадках, коли компенсація іншими способами не може бути забезпечена у передбачений цим Законом строк. Порядок здійснення компенсації шляхом надання цінних паперів та інших активів встановлює Кабінет Міністрів України.

Стаття 9. Виплата компенсації щодо майна, яке тимчасово знаходиться на непідконтрольних територіях

1. Виплата компенсацій за втрачене, знищене або пошкоджене майно, яке знаходиться на непідконтрольних територіях здійснюється Державою з дати офіційної деокупації і відновлення суверенітету та відновлення повноважень органами державної влади.

2. Частина перша цієї статті не поширюється на здійснення викупу нерухомого майна яке знаходиться на непідконтрольній території у внутрішньо переміщеної особи яка понад 24 місяці проживає на підконтрольній території України на підставі заяви такої особи.

Факти проживання на підконтрольній території встановлюється у порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та інформації про перетин лінії зіткнення (адміністративного кордону).

При цьому перебування внутрішньо-переміщеної особи або її родичів першого ступеню споріднення на непідконтрольній території, що встановлюється на підставі даних про перетин такою особою лінії зіткнення (адміністративного кордону) та або на території держави-агресора, що встановлюється на підставі даних Державної прикордонної служби України чи Служби безпеки України загальним строком понад 60 календарних днів на рік, не дає права на отримання компенсації шляхом викупу майна яке знаходиться на непідконтрольній території.

Стаття 10.

1. Державний реєстр знищеного, пошкодженого та втраченого майна (далі – Реєстр) – єдина державна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, накопичення, обробки, зберігання та захисту інформації про майно, втрачене, пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії, облік осіб які мають право на відшкодування вартості втраченого, знищеного або пошкодженого майна, про нараховані розміри компенсації, черговість виплат та здійснені виплати компенсацій.

2. Реєстр створюється для забезпечення:

1) обліку осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії;

2) реалізації такими особами, прав та гарантій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;

3) обліку майна, яке було втрачено, знищено або пошкоджено;

4) адміністрування потреб осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії;

5) забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування достовірною інформацією про потреби у виплаті компенсацій та стан забезпечення житлом у спосіб, передбачений цим Законом

6) координації діяльності органів виконавчої влади та, у випадках, передбачених законодавством, органів місцевого самоврядування, з питань захисту права приватної власності та інших речових прав осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії в тому числі і при підготовці позовів проти держави-агресора.

3. Програмне забезпечення Реєстру повинно забезпечувати:

1) автоматизацію процесу обліку осіб майно яких було знищено, пошкоджено, або втрачено а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії;

2) автоматизацію процесу обліку майна яке було знищено, пошкоджено або втрачено,;

3)ідентифікацію заявників, які подають документи для обліку зазначених осіб та майна;

4) облік осіб та майна за принципом екстериторіальності;

5) контроль за повнотою внесення відомостей до Реєстру;

6) передачу в установленому порядку державним органам відомостей з Реєстру;

7) взаємодію між Реєстром та інформаційними системами державних органів;

8) зберігання відомостей про осіб протягом 75 років з дати внесення запису про облік осіб та майна і вжиті заходи щодо захисту права приватної власності та інших речових прав осіб, майно яких було знищено, пошкоджено, або втрачено а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії;

9) захист даних згідно із законом;

10) виконання в повному обсязі функцій адміністратора бази даних Реєстру (накопичення, аналіз даних, актуалізація та обробка даних, права доступу тощо);

11) проведення інших операцій, визначених цим Законом.

4. Формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації.

Внесення відомостей до Реєстру здійснюється протягом двох робочих днів з моменту настання відповідної події (надходження заяви, проведення обстеження майна, здійснення оцінювання потреб, прийняття рішення про надання/відмову у компенсації, надання компенсації, тощо).

До реєстру не вноситься інформація, яка становить державну таємницю.

Інформація, що зазнавала змін, зберігається з відповідною приміткою.

5. Реєстр містить відомості про:

1)           знищені, пошкоджені або втрачені об’єкти нерухомого майна;

2)           знищені, пошкоджені або втрачені транспортні засоби;

3)  знищене, пошкоджене або втрачене інше рухоме майно, багаторічні насадження, тварини;

4)           осіб, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії;

5)           документи (їх електронні копії), що подаються заявниками;

6)           документи (їх електронні копії), на підставі яких прийнято рішення про надання компенсації або рішення про відмову у компенсації;

7)           рішення (їх електронні копії) про надання компенсації або рішення (їх електронні копії) про відмову у наданні компенсації;

8)           документи, сформовані у процесі проведення реєстраційних дій.

Реєстр повинен містити базу даних заяв осіб майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушені внаслідок збройної агресії. Електронні копії таких заяв виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Реєстрі.

6. Відомості про знищені, пошкоджені та втрачені об’єкти нерухомого майна повинні містити інформацію про:

тип об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, квартира, житлове приміщення, споруда, нежитлове приміщення, об’єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка, інший);

адресу об’єкта нерухомого майна (крім випадків формування відомостей про земельну ділянку, за умови наявності кадастрового номеру такої земельної ділянки);

реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі наявності відкритого розділу на об’єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

розмір (у грошовій одиниці України (гривні)) належної потерпілій особі компенсації у зв’язку з знищенням або пошкодженням, об’єкта нерухомого майна або неможливістю здійснення реституції;

розмір (у грошовій одиниці України (гривні)) виплаченої потерпілій особі компенсації, а у разі здійснення компенсація у негрошовій формі – відомості про майно (активи, права) надані в рахунок компенсації.

7. Відомості про знищені, пошкоджені та втрачені транспортні засоби повинні містити інформацію про:

марку транспортного засобу;

модель транспортного засобу;

номер шасі (кузова, рами, коляски);

рік випуску;

реєстраційний номер транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію  транспортного  засобу (у разі наявності);

розмір (у грошовій одиниці України (гривні)) належної потерпілій особі компенсації, у зв’язку із знищенням або пошкодженням транспортного засобу;

розмір (у грошовій одиниці України (гривні)) розмір (у грошовій одиниці України (гривні)) виплаченої потерпілій особі компенсації.

8. Відомості про знищене, пошкоджене та втрачене інше майно мають містити відомості:

вид майна;

документи, що підтверджують право власності на таке майно, а за їх відсутності рішення суду про визнання права власності на таке майно;

розмір належної та фактично виплаченої компенсації.

9. Відомості про потерпілих осіб повинні містити наступну інформацію:

прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

число, місяць, рік народження;

громадянство;

місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування).

тип права на пошкоджене або знищене майно (право власності або право користування державним чи комунальним майном).

10. Щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та належного їм майна до Реєстру вносяться відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а щодо знищеного, пошкодженого або втраченого майна та нематеріальних активів, розміру матеріальної та моральної шкоди, збитків (в тому числі втраченого чи неотриманого доходу) які підлягають відшкодуванню державою-агресором інформація вноситься в обсягах і в порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України.

11. Записи, що містяться в Реєстрі повинні відповідати даним інших державних реєстрів та інформаційних баз і відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

12. Сукупність відомостей про осіб (персональних даних), що містяться в Реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом. Оброблення таких відомостей здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

13. Дані Реєстру використовуються з додержанням вимог законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та «Про захист персональних даних» для забезпечення реалізації особами, майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії, прав та гарантій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

14. Реєстр є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.

Майнові права інтелектуальної власності на комп’ютерну програму, що забезпечує діяльність Реєстру, та компіляції даних Реєстру належать Державі.

Вилучення будь-яких документів або частин Реєстру не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

10. Відомості Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у судовому спорі, доки їх не скасовано на підставі рішення суду.

11. Відомості Реєстру використовуються для формування консолідованої претензії України до держави-агресора щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України

12. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування безоплатно надають інформацію, необхідну для формування та актуалізації Реєстру.

13. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, є відповідальним за забезпечення формування і ведення Реєстру та є його розпорядником.

14. Адміністратором Реєстру є державне підприємство, визначене центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, що належить до сфери його управління.

Адміністратор Реєстру здійснює заходи із створення, впровадження і супроводження програмного забезпечення Реєстру, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних Реєстру, здійснює технічні і технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Реєстру, організовує та проводить навчання щодо роботи з Реєстром.

15. Ведення Реєстру здійснюється з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс Держави.

16. Порядок створення, ведення, доступу до відомостей Реєстру та їх використання, порядок одержання інформації з інших реєстрів та інформаційних баз даних для внесення відомостей до Реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Підстави для здійснення заходів щодо захисту майнових прав осіб за цим Законом

1. Особи майно яких було втрачено, знищено або пошкоджено, а також речові права яких були порушено внаслідок збройної агресії мають право на отримання компенсації передбаченої цим Законом за умови можливості їх ідентифікації та підтвердження належних їм прав власності та інших речових прав на нерухоме та рухоме майно.

Належним підтвердженням таких прав є:

для земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобі є правоустановчі документи. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об’єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, документів, які підтверджують право власності на транспортний засіб належним підтвердженням таких прав є інформація з відповідних державних реєстрів (інформаційних баз);

для тварин – відповідна інформація, що підтверджує реєстрацію тварин відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»;

для іншого ніж транспортні засоби рухомого майна та багаторічних насаджень – рішення суду.

2. Компенсація не надається за пошкоджене, зруйноване нерухоме майно у випадку, якщо встановлено, що виявлені пошкодження були завдані до моменту реєстрації права власності на таке майно.

Дія цієї частини не поширюється на такі випадки:

1) реєстрація постраждалою особою права власності на пошкоджене, зруйноване майно внаслідок отримання такого об’єкта у спадщину, крім випадку спадкування майна, яке було придбане спадкодавцем вже у зруйнованому або непридатному для користування стані або отримання спадкодавцем за життя грошової компенсації за пошкоджене, зруйноване майно;

2) згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при першій реєстрації права власності (внесенню запису) щодо пошкодженого, зруйнованого майна, постраждала особа була зазначена його власником.

Отримання у спадщину нерухомого майна, пошкодженого, зруйнованого до моменту реєстрації прав спадкоємця на нього, не позбавляє його права на отримання грошової компенсації, крім випадку, коли є документи, що підтверджують виплату такої грошової компенсації спадкодавцю, або придбання ним за життя вже пошкодженого, зруйнованого нерухомого майна.

3. Потерпіла особа може скористатися своїм правом на отримання компенсації лише один раз, крім випадків коли в результаті бойових дій внаслідок збройної агресії іноземної держави або в результаті здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або проведення антитерористичної операції нерухоме майно було повторно пошкоджено та/або повністю зруйноване чи стало непридатним для користування.

Стаття 12. Особливості визначення компенсації у разі повторного пошкодження нерухомого майна.

1. Якщо в результаті бойових дій внаслідок збройної агресії іноземної держави або в результаті здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або проведення антитерористичної операції нерухоме майно було повторно пошкоджено та/або повністю зруйноване чи стало непридатним для користування, при цьому компенсація за первинне пошкодження вже була виплачена, особа має право на отримання компенсації в частині нових завданих збитків.

В такому випадку право на отримання компенсації виникає з моменту завдання нових збитків та реалізується в порядку встановленому цим Законом.

2. У разі якщо особа, нерухоме майно якої було пошкоджено, відновила його за рахунок власних коштів вона має право на компенсацію в частині обсягу витрачених коштів за умови надання документів, що підтверджують придбання матеріалів та оплату виконаних відновлювальних робіт.

3. У разі якщо особа, нерухоме майно якої було пошкоджено, відновила його за рахунок благодійної допомоги, за рахунок коштів гуманітарної допомоги неурядових гуманітарних організацій, матеріальної допомоги органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, вона має право на компенсацію в частині оплати обсягу виконаних робіт, якщо такі роботи були здійснені нею особисто чи найнятими працівниками. В такому випадку особа повинна надати підтвердження про обсяг і оплату виконаних робіт.

Стаття 13. Заява на отримання компенсації потерпілою особою

Компенсація надається на підставі заяви особи майно якої було знищено, пошкоджено, або втрачено а також речові права якої були порушено внаслідок збройної агресії, яка подається такою особою особисто або її законним чи уповноваженим представником (далі – представником).

Заява подається у паперовому або, за умови дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», в електронному вигляді.

Реєстрація заяв і внесення інформації з неї та додатків до неї до Реєстру проводиться в порядку черговості звернення заявників відповідного органу.

У разі подання заяви в паперовому вигляді уповноважена особа відповідного органу, до якого надійшла заява,  з документів, які додаються до заяви, виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів.

Не підлягають виготовленню та долученню до заяви електронні копії документів, що пред’являються заявником з метою встановлення його особи.

2. З метою прискорення обробки та внесення інформації до Реєстру центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя затверджує форму заяви.

Потерпіла особа (її представник) має право подати заяву за іншою ніж встановлена форма та надати додаткову інформацію, документи і пояснення не передбачені в цій статті чи у затвердженій формі заяви.

У такому випадку терміни внесення інформації із заяви до Реєстру, встановлені частиною четвертою статті 10 можуть бути подовжені на строк, необхідний для оброблення поданої інформації.

3. До заяви додаються:

1) копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу заявника та його представника (у разі подання заяви представником);

2) копія довідки про реєстрацію місця проживання особи або місця перебування особи, що видана органом реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» (у випадку відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання у поданому документі, що посвідчує особу);

3) копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків потерпілої особи (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку в паспорті громадянина України);

4) копії документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, у тому числі технічний паспорт (та/або інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; та/або Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію прав);

5) довідку від уповноваженого банку із зазначенням реквізитів поточного рахунка;

6) копію свідоцтва про шлюб, у випадку якщо зруйноване житло є спільним сумісним майном подружжя;

7) письмову згоду (у довільній формі) про виплату грошової компенсації уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї потерпілої особи (які є співвласниками житла) та згоду на обробку їх персональних даних;

До обговорення. Пропозиція надана з метою зменшення в подальшому можливості позовів від співвласників:

Варіант замінити пункт 7 двома пунктами:

7) письмову згоду співвласників у формі заяви, справжність підпису на якій має бути засвідчено нотаріально, про компенсацію відповідно до вимог цього Закону;

8) довіреність, посвідчену нотаріально, щодо отримання грошової компенсації уповноваженим представником

8) у разі наявності неповнолітніх дітей – копії свідоцтв про народження для забезпечення контролю відповідно до Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства»;

9) документи щодо проведення обстеження майна, яке знищено або пошкоджено в наслідок збройної агресії (за їх наявності на дату подання заяви);

10) інші документи або їх копії та/або інформація, які потерпіла особа вважає за потрібне додати до заяви (у т.ч. акти, довідки, рішення тощо, видані уповноваженими органами чи рішення суду).

4. У разі відсутності документів, зазначених у частині третій цієї статті до заяви додаються пояснення їх відсутності та інформація про заходи, які вживалися потерпілою особою її представником щодо їх відновлення.

5. Заява та документи, що додаються до неї, подаються у паперовому вигляді:

щодо отримання компенсації за зруйноване або пошкоджене майно – до органів місцевого самоврядування за місцем розташування майна, а у разі їх відсутності – відповідних військово-цивільних адміністрацій потерпілою особою, її законним представником або представником особисто, або за допомогою засобів поштового зв’язку (цінним листом з описом вкладеного);

щодо отримання компенсації шляхом викупу майна у внутрішньо-переміщеної особи – до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя потерпілою особою, її представником особисто, або за допомогою засобів поштового зв’язку (цінним листом з описом вкладеного).

6. У разі перебування потерпілої особи на непідконтрольній території, чи за межами України заява та документи, що додаються до неї можуть подаватися представником особисто або надіслані засобами поштового зв’язку (цінним листом з описом вкладеного), а за відсутності такої можливості – надані в електронному вигляді.

7. Порядок внесення інформації, що міститься у заяві потерпілої особи і додатках до неї до Реєстру та порядок подання заяви в електронному вигляді встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна

1. Органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності – військово-цивільні адміністрації за місцем розташування знищеного або пошкодженого майна приймають заяви від потерпілих осіб на отримання компенсації, проводять обстеження знищеного або пошкодженого нерухомого майна, обліковують його, складають акти обстеження та видають довідки про встановлення статусу особи, яка є потерпілою особою в розумінні цього Закону забезпечують внесення інформації до Реєстру.

Органи місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності – відповідні військово-цивільні адміністрації за місцем розташування майна, протягом 10 календарних днів від дня надходження заяви потерпілої особи приймають рішення про проведення обстеження знищеного або пошкодженого майна.

При проведенні обстеження майна та складанні акта обстеження можуть враховуватись інші, ніж подані заявником, документи, в яких було зафіксовано факт зруйнування відповідного житла.

2. Для проведення обстежень майна зруйнованого або пошкодженого внаслідок збройної агресії органи місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності – відповідні військово-цивільні адміністрації, утворюють комісію з обстеження майна зруйнованого або пошкодженого внаслідок збройної агресії (далі – Комісія з обстеження), призначають голову цієї комісії, його заступника та затверджують її склад, із можливим залученням фахівців місцевих державних адміністрацій у сфері житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури, представників територіальних органів державної служби з надзвичайних ситуацій та правоохоронних органів, а також (у разі необхідності) представників громадських та міжнародних організацій з профільних питань (за згодою).

В окремих технічно складних випадках, з метою встановлення технічного стану майна, до складу Комісії з обстеження можуть залучатись також проектні чи науково-дослідницькі організації та інші суб’єкти господарювання (за згодою), у т. ч. які мають право проводити обстеження та технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна.

3. У разі утворення Комісії з обстеження відповідною військово-цивільною адміністрацією до її складу можуть залучатись уповноважені представники Збройних Сил.

4. Потерпілі особи мають право особисто або через їх представників, брати участь у роботі Комісії з обстеження під час обстеження та складання акта, підписувати його, надавати пояснення, додавати інші документи та/або інформацію, які потерпіла особа вважає за потрібне додати, бути присутніми під час здійснення членами Комісії з обстеження фото- та відеофіксації.

5. У разі виникнення або наявності загрози життю чи здоров’ю людини, Комісія з обстеження

– здійснює обстеження пошкодженого майна у період відсутності такої загрози та обмежень на підставі письмового дозволу керівника відповідного органу військового управління;

– приймає рішення про підтвердження факту повної руйнації майна на підставі аеро-фото зйомки, даних супутникових карт, інформації отриманої на запит відповідної комісії від керівника відповідного органу військового управління.

6. Обстеження знищеного або пошкодженого майна здійснюється протягом 30 календарних днів з дати внесення інформації з заяви та додатків до неї до Реєстру.

Перебіг цього строку зупиняється на період коли здійснити обстеження пошкодженого майна або прийняти рішення про підтвердження повної руйнації майна з урахуванням вимог частини п’ятої цієї статті неможливо внаслідок того, що майно знаходиться на непідконтрольній території.

7. Проведення обстеження знищеного або пошкодженого майна, може здійснюватися за ініціативою органів місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності – військово-цивільної адміністрації за місцем розташування знищеного або пошкодженого майна.

8. За результатами обстеження майна Комісія з обстеження складає акт обстеження за формою затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та вносить відповідні відомості до Реєстру.

В акті обстеження зазначається технічний стан майна та категорія його пошкодження:

І категорія – майно зруйноване, непридатне для подальшої експлуатації;

ІІ категорія – майно пошкоджене, потребує капітального ремонту;

ІІІ категорія – майно пошкоджене, придатне для постійного користування.

Один примірник акту обстеження надається потерпілій особі на її вимогу.

Стаття 15. Прийняття рішення про правомірність отримання компенсації за знищене або пошкоджене майно

1. Рішення про надання компенсації за знищене або пошкоджене майно приймає Комісія з розгляду питань, пов’язаних з наданням компенсації потерпілим особам (далі – Комісія з надання компенсації), що створюється обласними військово-цивільними адміністраціями. Типове положення про Комісію затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

2. Рішення приймається після внесення до Реєстру даних з акту обстеження та заяви потерпілої особи і додатків до неї після їх звірки в автоматичному режимі та, за необхідності, доповнення даними з інших реєстрів та інформаційних баз.

Рішення щодо надання компенсації має одноразовий характер на кожен випадок пошкодження майна.

У разі, якщо у Реєстрі знищеного, пошкодженого та втраченого майна є дані про потерпілу особу, яка отримала декілька актів обстеження зруйнованого або пошкодженого майна, щодо різних об’єктів нерухомого майна, що знаходяться за різними адресами, рішення Комісії з надання компенсації приймається окремо по кожному такому об’єкту.

5. Комісія з надання компенсації протягом п’яти днів з дня отримання повідомлення про закінчення звірки і, за необхідності, доповнення інформації внесеної до Реєстру з даними інших реєстрів та інформаційних баз даних приймає рішення щодо включення/не включення потерпілих осіб до списків отримувачів компенсації, що оформлюється відповідним протоколом.

6. Інформація з протоколу вноситься до Реєстру та є підставою для включення/невключення потерпілих осіб у список осіб, які мають право на отримання компенсації та формування в автоматичному режимі, з урахуванням вимог, встановлених статтею 17 цього Закону, черги на отримання компенсації.

Стаття 16. Прийняття рішення про надання компенсації у спосіб здійснення викупу нерухомого майна у внутрішньо переміщеної особи

1. Рішення про викуп нерухомого майна у внутрішньо переміщеної особи приймається на підставі заяви особи і додатків до неї, поданої відповідно до статті 13 цього Закону протягом п’яти днів з дати відображення в Реєстрі інформації про здійснення автоматичної звірки з даними інших реєстрів та інформаційних баз даних та підтвердження/непідтвердження відповідності особи вимогам, зазначеним у статті 9 цього Закону.

2. Рішення оформлюється наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Інформація про прийняте рішення вноситься до Реєстру та є підставою для включення/невключення потерпілих осіб у список осіб, які мають право на отримання компенсації та формування в автоматичному режимі, з урахуванням вимог, встановлених статтею 17 цього Закону, черги на отримання компенсації.

Стаття 17. Черговість виплати компенсацій.

Надання компенсації здійснюється у порядку черговості надходження заяв з урахуванням пріоритетності отримання компенсації яка визначається шляхом автоматичного нарахування балів для визначення осіб, які знаходяться в найбільш складних життєвих обставинах та потребують першочергового захисту їх житлових прав і отримання компенсацій за знищене пошкоджене або втрачене майно.

При цьому пріоритетне право на виплату компенсації мають особи внесенні до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Також при встановлені пріоритетності у наданні компенсації враховується вік особи, наявність інвалідності, кількість членів сім’ї, рівень доходів сім’ї.

Порядок автоматичного нарахування балів для визначення осіб, які знаходяться в найбільш складних життєвих обставинах та потребують першочергового захисту їх житлових прав і отримання компенсацій затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Залежно від виду майна, його розташування та розмірів компенсації виплати здійснюються в такій черговості:

2.1. Компенсація за нерухоме майно:

– компенсація за зруйновне єдине житло (житловий будинок чи квартиру), розташоване на підконтрольній території;

– компенсація шляхом викупу єдиного житла (житловий будинок чи квартиру), яке знаходиться не непідконтрольній території за заявою внутрішньо-переміщеної особи;

– за пошкоджене єдине житло (житловий будинок чи квартиру) розташоване на підконтрольній території.

2.2. За втрачені земельні ділянки в розмірах, передбачених статтею 121 Земельного кодексу України зважаючи на їх цільове призначення:

– для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ня якій розташовано житловий будинок, який є єдиним житлом;

– для ведення індивідуального дачного будівництва, ведення садівництва

– для ведення особистого селянського господарства;

– для ведення фермерського господарства;

– для будівництва індивідуальних гаражів.

2.3. За втрачене, зруйноване або пошкоджене житло яке не є єдиним у постраждалої особи та інше нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (господарські будівлі і споруди, гараж, місце на паркінгу тощо).

2.4. За транспортний засіб, інше рухоме майно, багаторічні насадження, тварини.

3. Надання компенсацій (в тому числі шляхом викупу майна за заявою внутрішньо переміщеної особи) здійснюються двома чергами.

Перша черга передбачає надання компенсації на суму, яка не перевищує розмір 1000 мінімальних заробітних плат встановлених на перше число року, в якому здійснюється надання компенсації.

Друга черга передбачає надання решти належної потерпілій особі компенсацій в розмірі, який перевищує обмеження встановлені у абзаці другому цієї частини.

4. Належна до виплати у першу чергу сума компенсації, яка надається шляхом перерахування грошових коштів виплачується потерпілій особі одразу одним платежем на банківський рахунок, відкритий з цією метою. У цьому випадку строк виплати компенсації не повинен перевищувати 60 календарних днів з дня прийняття рішення про виплату компенсації.

5. У разі недостатності коштів, виділених для виплати другої черги компенсації одноразовим платежем така виплата може здійснюватися поетапно починаючи з наступного бюджетного року.

При цьому поетапна виплата компенсації здійснюється щомісячно, але не може тривати більш ніж три роки з дати отримання першого платежу.

Стаття 18. Оскарження рішень щодо виплати компенсацій

1. У разі якщо було прийнято рішення про відмову у виплаті компенсації або процедура розгляду заяви про компенсацію була порушена чи, на думку потерпілої особи, розмір компенсації було визначено в неповному обсязі або було допущено інше порушення норм цього Закону потерпіла особа має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення:

ХХ. Доповнити частину першу ст.268 Цивільного кодексу України пунктом 8 такого змісту:

«8) на вимогу про виплату компенсації за майно, яке було пошкоджено чи зруйновано в результаті бойових дій внаслідок збройної агресії іноземної держави або в результаті здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або проведення антитерористичної операції.»

ПИТАННЯ ДОТОБГОАОРЕННЯ:

 1,Обов’язково провести компенсацію шляхом викупу саме для ВПО, для яких житло є недоступним, оскільки воно залишилось на окупованій території.

2. Кошти на компенсацію з житло ВПО брати головним чином з позабюджетних джерел: від міжнародних фінансових структур, які перераховують кошти на спеціальний ФОНД змішаного типу: керівництво – авторитетні міжнародні організації (наприклад, Норвезька Рада біженців, Данська Рада біженців, представництво УВКБ або ін.)

3. Арбітражна або Міжвідомча комісія. Чи доцільно все ж таки створювати. Якщо вводимо її то який варіант візьмемо за основу?

4. Найкраще рішення про викуп житла було б отримувати через суд за спрощеною процедурою. Різні комісії – то отримаємо корупційні ризики. Доцільно звернути увагу на аргументи наведені ЛОО «Чайка» як щодо недоцільності таких комісій, так щодо запровадження диференційованого підходу до вибору судового провадження. Зокрема:

– У разі позову щодо компенсації житлової нерухомості фізичних осіб суд ухвалює рішення через скорочене провадження протягом 14 днів на підставі розгляду наступних стандартизованих документів: 1) заяви про передачу втраченої або знищеної житлової нерухомості державі; 2) правовстановлюючих документів на житлову нерухомість; 3) розрахунки вартості майна через автоматизовану систему (за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до місцезнаходження житлових будинків (квартир), що є чинними на момент надання подання, шляхом помноження відповідного показника опосередкованої вартості спорудження житла на площу зруйнованого або втраченого житла 1 );

– У разі компенсації рухомого майна фізичних осіб суд ухвалює рішення шляхом позовного провадження на підставі необхідних доказів.

– У разі компенсації рухомого і нерухомого майна юридичних осіб або бізнесу (включаючи втрачену вигоду) рішення ухвалюється господарським судом на підставі необхідних доказів.

5. ПЛЮС позови до агресора та регресні позови

6. Чи достатьно прописано, що агресор має відшкодувати всі збитки.

В т.ч щодо того що, якщо компенсація від України не покрила їх повністю то особа має право отримати решту з держави агресора а Україна подає позов на суму виплати компенсацій і понесених інших витрат, пов’язаних із здійсненням заходів, передбачених цим Законом.

Велике прохання до юристів, суддів та адвокатів надати редакції таких статей (оскарження та позови та регрес

7. Також прикінцеві і перехідні:

Законодавчі акти діють в частині, о не суперечить цьому закону

Проект (якщо зберігаємо таку назву) поширюється в повній мірі на агресію РФ (посилання на закони і постанови щодо дати початку)

які суми передбачити в бюджету поки Реєстр не сформовано;

які зміни та в які закони потрібно внести????

Ще що (крім дати набрання і доручення КМУ привести у відповідність нормативку)???

До відома:

Порівняльна табличка до норми, написаної в перехідних:

Цивільний кодекс України (діюча редакція)

Цивільний кодекс України (запропонована редакція)

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється 1. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”; 7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств. 2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється 1. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”; 7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств; 8) на вимогу про виплату компенсації за майно, яке було пошкоджено чи зруйновано в результаті бойових дій внаслідок збройної агресії іноземної держави або в результаті здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або проведення антитерористичної операції. 2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.