Житло – основний компонент інтеграції
Житло – центральний компонент процесу інтеграції та головне питання переселенців. При переміщенні на безпечні території майже всі 100% знаходять перший притулок, дах над головою. Питання житла після першого притулку через деякий час (місяць-другий) виходить на перший план і згодом загострюється.
1. Головне питання для внутрішньо переміщених осіб – житло
Чотири роки переселення значної маси людей продемонстрували всі класичні стадії соціального руху:
- надання невідкладної гуманітарної допомоги,
- адаптації,
- інтеграції у нові спільноти на нових місцях проживання.
- Далі має бути завершальна стадія: осілість, повернення або переїзд до нових місць з різною метою
По завершенні процесу інтеграції ВПО стають власне переселенцями.
При переміщенні на безпечні території майже всі 100% знаходять перший притулок, дах над головою. Питання житла після першого притулку через деякий час (місяць-другий) виходить на перший план і згодом загострюється.
За призначенням вирізняють три види житла, на яке може розраховувати ВПО: тимчасове, соціальне, постійне.
2. Тимчасове житло
Потреба на першому етапі 100%
Практика. Спочатку всі 100% ВПО мають потребу в ньому. Далі міняють на більш зручне місце поселення. :
Воно також призначене для тих, хто не збирається проживати в даній місцевості і згодом залишить це житло. Проблема України в тому, що вона має обмаль тимчасового житла як такого.
У 2014 рокі при масовому надходженні людей, що прибували зі східних областей, для тимчасового притулку використовувались санаторії, гуртожитки, школи, бази відпочинку. Розраховували на недовгий час перебування і скоре повернення людей назад. Цього не сталося, люди подекуди перебувають в цих тимчасових і випадкових притулках вже протягом трьох років. Виникають конфлікти з власниками або розпорядниками цих приміщень.
Варто зауважити, що місцева влада в цьому напрямку допустила два явних прорахунки, не зваживши на те, що:
- тимчасове житло, особливо в наш непередбачуваний час – це необхідність, його треба створювати і утримувати в належному стані згідно з його призначенням;
- \треба було вчасно, не пізніше 1 року, переселити людей з тимчасового у більш придатні місця, щоб не виникало конфліктів з власниками будівель (Київська область і м. Київ: санаторій «Джерело» в Пущі Водиці, гуртожиток курсів післядипломної освіти Мінюсту в Києві, вул. Кустанайська, 6 та ін.).
Законодавча база:
1.Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422-2004-%D0%BF
2.Житловий кодекс Української РСР . [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=5464-10&p=1295457165435519
Рекомендації: Налагодити систему навчання посадових осіб з питань дотримання прав ВПО, обов’язків і порядку дій влади з підтримки ВПО та реалізації відповідного законодавства
Пропозиції:
- Створити систему тимчасового житла, яке може бути використано в рамках єдиної служби (ДСНС) шляхом термінового розміщення людей при надходженні їх з будь-якого регіону країни при відповідній ситуації.
- Посилити роль Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС): майно, фінансування, постійна готовність, права розпоряджень у відповідній ситуації.
- Така система потребує чіткого дотримання строків перебування людей в тимчасовому житлі – не більше 6 місяців.
- Далі держава має знайти для людей більш постійне житло.
3. Соціальне житло
Потреба 40% ВПО
Практика. Майже не розвинена.
Розраховано на тих, хто за своїми статками або за станом здоров’я не може придбати житла і покладається на державу. ВПО ддо списків осіб, які мають право стати на чергу на соціальне житло, не внесені.
Законодавча база: вкрай недостатня
Станом на початок 2018 р. соціального житла в Україні для ВПО немає.
Існуюча законодавча база:
- Закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-18
- Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» від 12 січня 2016 р. №3334 набув деяких змін завдяки Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа» від 08 грудня 2018 р. № 2279.
Цим Законом «внутрішньо переміщених дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа» додано «на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і соціальний квартирний облік за місцем їх обліку як внутрішньо переміщених осіб»
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”, від 23 липня 2008 р. № 682
4. Новві законопроекти, що перебувають на розгляді в Комітетх Верховнї Ради,
Протягом 2 років у Верховній Раді опрацьовувалися декілька законопроектів щодо житла для ВПО, з яких законопроект № 5107 ще з вересня 2016 р. присвячений питанням соціального житла для ВПО.
«Стратегією інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року», яка була затверджена Розпорядженням КМ України 909-р від 15 листопада 2017 р., передбачено вирішення проблеми житла для ВПО у такому напрямку:
«внести відповідні зміни до національного законодавства з метою надання пріоритетного права внутрішньо переміщеним особам отримувати соціальне та тимчасове житло»..
Пропозиції:
- Створювати соціальне житло на державному рівні в великій кількості, до 20% населення (розрахувати нормативи, орієнтуючись на чисельність мало спроможного населення).
- Норму законодавства, що в соціальному житлі людина проживає безстроково, але не може передати його у спадок, доповнити тією нормою, що може бути викуп такого житла переселенцями через певний термін проживання в ньому за умови відсутності перспективи обрати інший варіант набуття житла переселенцем або якщо вартість його житла на окупованій території дешевше, ніж надане соціальне житло, а погіршення житлових умов нижче соціально визначених не допускається. Попереднє житло належить здати державі за кошти компенсації ( продати) у випадку передачі наявного соціального житла у власність.
4. Стаціонарне житло (постійне, приватна власність)
Потреба 50% ВПО від тих, що залишаться, або 25% від всієї кількості зареєстрованих на даний час ВПО.
Розраховано на тих ВПО, хто не повернеться назад і має намір жити на новому місці постійно.
Практика: Питання постійного житла і одночасно роботи для ВПО є чинником сталості розвитку країни та в певній мірі системоутворюючим чинником для переформатування економічних зв’язків з огляду на оновлення її соціально-економічного потенціалу з економіко-географічно-просторових позицій.
Питання постійного житла вирішуються найбільш важко. Вирішення потребує значних коштів, за підрахунками учасників проекту, по Україні більше 10 млрд. дол. США. (наші підрахунки).
Питання має вирішуватися на державному рівні, але держава самоусунулась.
На місцевому рівні спонтанно виникають об’єднання ВПО, які за власною ініціативою намагаються в рамках своєї платоспроможності вирішити житлове питання. За даними наших досліджень, спроможні купити собі житло лише 2% ВПО Інші мають покладатися на фінансування з декількох джерел, для чого потрібна достатня законодавча база і координуюча діяльність з боку Кабінету Міністрів.
Законодавча база (використання), рекомендації для громадського активу ВПО, пропозиції до законодавства щодо постійного житла розглядаються в нижчеподаному матеріалі
5. Масштаб проблеми житла і розрахунки по Київської області
В Києві і Київській області (назвемо це Київським регіоном) проживає понад 220 тисяч ВПО, або 14% всіх ВПО в Україні. Тут проблеми найбільш демонстративні.
Вище вже наведені дані дослідження ГО «Воля до життя»: обсяг Інтернет-опитування 300 ВПО. з них 160 з Києва і Київської області. Не планують повертатися 49%, планують – 11%, не визначилися 39%. ВПО. Дані інших організацій, озвучені представниками МінТОТ, ще вищі: не повернуться назад приблизно 75%
Виходячи з цих даних, учасники проекту по Київській області і по м. Києву умовно приймаємо число тих ВПО, хто залишиться на постійне проживання і не повернеться на місце попереднього проживання, – 50% від тих ВПО, що тут зареєстровані, тобто 110 тисяч ВПО від 220 тисяч, які тут зареєстровані. Для Київської області і м. Києва (вони для ВПО являють собою суцільний регіон) кількість тих, що не повернуться, може бути значно більшою як за рахунок тих ВПО, що вже перебувають тут, так і за рахунок поступового притоку нових людей з тих ВПО, що оселилися в інших місцях, враховуючи сучасну тенденцію притягування до себе населення великими міськими конгломераціям. Реальна потреба у житлі суто в Київській області – навколо 60 тисяч осіб, або 27 тисяч квартир, будинків, іншого житла.
Ціна питання висока. При вартості житла економ-класу 15 тисяч доларів (мінімум) – 405 млн дол, або 12 млрд грн. Але реальна вартість буде вище за рахунок комунікацій та інших компонентів будівництва або ремонту. Платоспроможність ВПО очікувана – до 10%.
По всій Україні це число треба помножити на 7 (14% від 100 = 7), тобто очікувана вартість житлового будівництва для ВПО обійдеться орієнтовно від 3 до 10 млрд дол. США в залежності від того, яку допомогу буде надано на міжнародному рівні, від інвесторів, благодійників, також які кредити зможуть взяти самі ВПО. Це дуже скромні підрахунки. Люди претендують на повну компенсацію втраченого, а вона вище вартості соціального житла в декілька разів.
За іншими підрахунками, вартість сягає 14 млрд дол. з розрахунку: 1 кв. м житлової площі вартує 10 312грн. на 1 людину норма тільки житлової площі 13,56 кв. м., таких ВПО в Україні буде 300тис. осіб. В гривнях це коштує 422 276 400 000грн, або 14, 1 млрд дол. США млрд дол. при курсі 1:30. Загальна площа в середньому перевищує житлову в 1,5 рази. То загальна вартість дорівнюватиме понад 21 млрд. дол. США..
Звісно, державі це в умовах війни і руйнації не під силу. Надія на інвесторів.
Необхідним є розвиток нових форм міжнародної співпраці для того, щоб в Європі постала прогресивна і дружня до Західного світу спільнота, а не зубожіле населення в зруйнованій країні.
Принципово: вітчизняна економіка ніколи не підіймала самотужки промисловий регіон Донбас. Він завжди зводився на кошти іноземних інвесторів. Підйом Донбасу «спираючись на власні сили» у 40-50-роках минулого століття по завершенні на території України Другої світової війни обійшовся великими соціальними і гуманітарними збитками для цього краю.
Проте, відновлення Донбасу в даний час в його минулому стані – недоцільне економічно і екологічно. Новий Донбас можна будувати лише після його визволення, розвивати нові, сучасні галузі, технології для сучасної економіки.
ВПО – вихідці промислового краю і відповідної професійної орієнтації, тому вони можуть вплинути на зростання економіки регіонів заселення, тримаючи курс на перспективні галузі, нові напрямки і технології. Це питання державної економічної, інноваційної і соціальної політики.
6. Загальні зауваження щодо організації забезпечення ВПО житлом
Законодавство щодо отримання житла розвинене в Житловому Кодексі, який працює в комплексі з 537 пов’язаними документами
Проте, застарілий Житловий Кодекс не враховує прямо специфіку ВПО. Так, найперше, з чим стикаються ВПО, для них неможливо стати на чергу на квартиру, а без довідки про включення на чергу не можна отримати кошти від Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Контингенти ВПО, які треба врахувати в планах на створення стаціонарного житла для них, це всі ті, що залишаться на нових місцях переміщення назавжди, окрім проживаючих у соціальному житлі.
Міжнародні експерти вважають, що взяти на себе керівну роль у підтримці уряду в питаннях розробки програми всебічної інтеграції ВПО мають агентства з питань розвитку, які виявляють особливу увагу до надання довгострокового житла (23). В нашому випадку це Міністерство з питань окупованих територій внутрішньо переміщених осіб. Але набагато більшу потужність має Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яке має понад 80 структурних підрозділів.
Але велика державна машина не спрацювала в частині сприяння процесам інтеграції через житло, продовжує залишатися без відповідної стратегії.
Учасники проекту вважають за доцільне прийняття місцевих цільових програм по забезпеченню ВПО житлом. На рівні держави має також вирішуватись питання кластерів, будівництва перспективних виробництв, переміщення і концентрації навколо них робочої сили ВПО.
Питання інтеграції через житло, яке є центральним компонентом інтеграції, — це справа держави, місцевого самоврядування, бізнесу, банків, благодійних фондів, інвестиційних фондів, міністерства фінансів, об’єднань ВПО, будівельних компаній і супутніх організацій, системи інфраструктури та ін.
Все це має координуватися на рівнях держави, області, району, місця проживання. Такої ситеми н створено.
This entry was posted by admin on Березень 11, 2018 at 10:54 pm, and is filed under Житло для переселенців. Follow any responses to this post through RSS 2.0. Коментарі та пінги заборонені. |
Коментарі заборонені.
Останні коментарі