В цій статті розкрито ризики для суверенітету і незалежності  України через хибний курс на створення «промислового поясу України» за рахунок ресурсів України і міжнародної фінансової допомоги на базі 5 областей Сходу і Півдня України, можливість яких стати  економічною основою «Новоросії» не ліквідована, а наростає.

 

Факти:

 Головне: В Україні намітився чітко курс на «Економічний пояс України», спрямований  на розвиток промисловості і посилення економіки у 5 областях, які називаються у державних та громадських документах «східними»: Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській.

 

Чим саме гучнуватий, але звичайний серед інших Форум

привернув увагу аналітиків?

24-25-26 травня 2018 року у м. Харкові відбувся захід «III Форум десятиліття: Громадянське суспільство в країні, що трансформується».

Організатором Форуму виступила організація «Західноукраїнський ресурсний центр» за фінансової підтримки Європейського Союзу, який реалізує проект «Громадський пояс Донбасу».

 

Проект «Громадський пояс Донбасу» розрахований на 2016 – 2018 роки.

Презентацію цього проекту проводила у серпні 2017 р. громадська організація «Асоціація «Відродження та розвиток» (АВТР), яка створена групою активістів з Донецької області людьми, близьким до бізнесу. http://avtr.com.ua/about.html

Річний звіт АВТР  за 2016 рік: https://drive.google.com/file/d/0B6PK6ta5cRVeVGNyTkhTc1VwX28/view

 

У річному звіті за 2016 рік наведені дані про поточну реалізацію проектів:

« 2.4 Разом до успішної реалізації. Надзвичайна кредитна програма для відновлення України Європейського Інвестиційного Банку» (с.19) та

«2.5.Громадський пояс Донбасу» (с.20).

 

Тематика Форуму 24-26 квітня 2018 р. була актуальною, у Форумі були задіяні видатні громадські діячі та науковці.

Оригінал оголошення про Форум:

на сайті організації:

https://zurc.org/uk/novyny/forum-desyatilittya-u-harkovi

те ж на сайті МінТОТ:

file:///C:/Users/Asus/Documents/000.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%20%D1%83%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96%202018/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D1%8E%D0%BA%20%D0%9E.%D0%A0/A5_programa__3_%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%20-%20%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB.pdf

 

Нашу увагу привернуло питання Порядку денного цього Форуму на 25 квітня «Новий погляд на Схід: пошук візії для промислового поясу України». Зауважте: вже не «громадського поясу», а «промислового поясу»

 

Аналіз фактів

 

Головне: Існують суттєві ризики реалізації курсу на створення «промислового поясу України», його небезпечні наслідки, що загрожують суверенітету України.  

Курс спрямований на реалізацію інтересів великого бізнесу, що спирається на низку областей, які в планах РФ в 2014 році  розглядалися як складова частина «Новоросії» (загальновідомо).

 

Що ж саме становить загрозу:

Реалізація проекту «Промисловий пояс Україні» на базі зазначених  5 областей за рахунок преференцій порівняно з іншими областями України за підтримки бюджету держави Україна і за рахунок міжнародної фінансової підтримки створює розрив в рівнях економічного розвитку цих 5 областей від інших областей України, і може створити де-факто економічну базу частини «Новоросії», оскільки 5 зазначених областей включалися у 2014 р. Російською Федерацією у плани створення «Новоросії». [1]

 

Виникає питання, чи при обговоренні  «візії  промислового поясу України» враховувалися людський фактор, політичні чинники, ризики і загрози.

Як свідчить вже наявний в Україні досвід і його осмислення, є ризики, що переважна частина істеблішменту Сходу України, інтереси яких стоять за вищезазначеними Програмами, планами, Форумом, отримаючи перевагу в економіці і не виразивши за 4 роки чіткої позиції щодо причин війни на Сході України, не довівши справами беззастережної  підтримки суверенітету України,  отримає перевагу також у сфері політики і буде ставити політичні вимоги до всієї України, до керівництва України.

Таким чином, виникне загроза повернення України в орбіту політики Москви, втрати незалежності.

 

Як маємо оцінювати цю загрозу?

Курс на «промисловий пояс України» на базі областей, які внесені Росією як воюючою з Україною стороною до своїх військово-політичних активів майбутнього, суперечить інтересам держави Україна і всім громадянам України, включаючи тих, що знаходяться на контрольованих і неконтрольованих територіях, внутрішньо переміщених осіб, заради яких начебто і здійснюються всі ці плани і проведено цей Форум.

Не маючи претензій до учасників Форуму, організаторів, спікерів, ми констатуємо, що курс на «промисловий пояс», який може створити економічний хребет «Новоросії», навіть у мирний час став би ходінням по лезу ножа. В умовах війни це неприпустимо.

 Відновлювати Донбас потрібно до ліквідації критичного рівня соціально-економічного стану, враховуючи перспективу розвитку нових технологічних і наукоємних виробництв тільки  після встановлення миру. Вкладатися в розвиток має великий бізнес. Якщо відновлювати і розвивати одночасно, в поточний час, то розвивати нові наукоємні і високотехнологічні напрямки і забезпечувати прорив соціально-економічного розвитку треба У ВСІХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ. Для цього треба відкрити дорогу реформам, а не акумулювати все найкраще і найпродуктивніше, високо конкурентоздатне в анклаві умовної «Новоросії».

 

А якщо порівняти ставлення Уряду України

до громадян –  внутрішньо переміщених осіб і до олігархічних кланів?

Може, головна загроза – короткозора політика Уряду?

Згідно з політикою, яка реалізується Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (МінТОТ), кошти на відновлення Донбасу з міжнародної фінансової допомоги спрямовуються не тільки на Донецьку та Луганську області, але й на Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, які традиційно пов’язані  між собою технологію виробництва на базі вугільно-металургійного комплексу. Тобто, відновлення прив’язується до розвитку економічної бази і задовільнення інтересів однієї з груп великого бізнесу (група олігархів), яка отримала преференції від Уряду.  Це затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України» від 13 грудня 2017 р. № 1071:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1071-2017-%D0%BF/print1510171977078698

 

Оскільки плани і програми створюються для людей, то є сенс порівняти Стратегію відбудови східних областей з  «Стратегією інтеграції внутрішньо переміщених осіб та  впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року». Їй надано нижчий статус: вона схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 909-р : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/909-2017-%D1%80

( в той час як стратегія  на користь інтересам олігархів затверджена Постаново Кабінету Міністрів № 1071).  Стратегія інтеграції ВПО  носить декларативний характер не вирішує питання фінансування. План заходів по цій стратегії станом на момент укладання цієї Записки (липень 2018) не затверджений. Громадяни страждають, їх першочергові потреби, права людини,  законні інтереси майже не реалізуються.

ВПО є дискримінованою і приниженою групою населення.

 

Ідея і політика створення «промислового поясу Україні» поступово лобіювалась великим бізнесом, якому важливо «нажити жирок» і «звалити десь на ПМЖ  за кордон”. Та вони однією ногою вже там. Проаналізуйте, де навчаються, а потім живуть у розкоші їх дітки?  Правильно, за кордоном. Їхні батьки, відійшовши на пенсію, переберуться туди ж, залишивши тут в управлінні маєтками та виробництвом, фірмами, організаціями довірених людей . І тут хазяї – недосяжні, і там мажори – вічні курортники  та  ресторанщики. А на додаток – розповсюджувачі корупційних підходів і ще на додаток – промосковські агенти впливу .

Так от, ці «вампіри України» заздалегідь вибудували стратегію. Спочатку закинули до загалу ідею «відновлення Донбасу», що взагалі-то і не могло викликати заперечень : Донбас справді належить у свій час відновити, надавши іншу структур економіці, нові технології, прогресивні рішення. Тобто одночасно треба буде виводити Донбас на новий виток розвитку разом з кадрами, людьми, інфраструктурами, соціальною сферою, розвинутою  і творчою молоддю.  Щось подібне було запропоновано суспільству у цілому ряді розробок, документів та рішень. Найбільш повно контури стратегії, яка може стати недружньої для безпеки України, означені у Національній доповіді НАН України «Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі (національна доповідь) / Електронний ресурс. Режим доступу : https://www.idss.org.ua/monografii/2016_dopov_Donbas.pdf

Про інтеграцію суспільства сказано далеко не все. Про переселенців ще менше. А про те, що олігархи можуть згодом розвинути під себе, приватизувати, стати монополістами в певних галузях, взагалі не сказано.

Хоча це – звичайна практика тих, кого стали називати згодом «приХватизаторами».

 

Уважне вивчення розділу   4.5. цієї Доповіді під назвою: «Розбудова кластерів», прямо говорить про злам державної системи на користь ще більш «дикого капіталізму» , А в умовах війни, тобто міждержавної політичної кризи найвищого (гарячого) рівня, він отримує райські умови (виділено нами, витяги скановані):

С.202:

(1)

«Основою формування стратегії відновлення Донбасу є вирішення про-

блем соціально-економічного розвитку регіону на основі модернізаційного

підвищення його економічного і соціального потенціалу. Актуальність за-

вдань оновлення промислових галузей і соціальної інфраструктури очевидна.

В умовах, коли держава і суспільство зіткнулися з необхідністю відновлення

зруйнованої мережі об’єктів, доцільно робити це на нових засадах, викорис-

товуючи сучасні форми організації виробництва, зокрема кластери»

………………………………………..

(2)

«Для регіону Донбасу, де питання переходу від технологічної стагнації до

модернізаційного розвитку набули хронічного характеру, підвищення ролі

державного управління особливо важливе. Це пов’язано з тим, що, по-перше,

сфера державних інтересів має охоплювати цілі, які неможливо досягти зусил-

лями приватного сектора, по-друге, під державним патронатом мають пере-

бувати малопривабливі для бізнесу підприємства, продукція яких важлива для

економіки регіону, і такі, що в майбутньому могли б зацікавити інвесторів.

Важливе значення держави полягає у визначенні й досягненні пріоритет-

них цілей соціально-економічного розвитку. Отже, модернізаційні процеси

на Донбасі мають бути засновані на цільовому підході, а керування – об’єк-

тно-галузевому».

…………………….

С.202-203:

(3)

«Кластерна стратегія розвитку Донбасу пов’язана зі значною господарчою

і поведінковою різноманітністю економічних і соціальних об’єктів управлін-

ня. В основі процесу кластеризації – використання агломераційних, муль-

типлікативних, мотиваційних, комунікативних, соціалізаційних та інших

ефектів, що виникають із системного характеру організації діяльності гос-

подарчих об’єктів. Кластерна політика Донецького регіону є альтернативою

галузевої політики, за якою відбувається конкуренція суб’єктів господарчої

діяльності за обмежені ресурси без врахування особливостей розвитку тери-

торії. Як правило, галузевий підхід забезпечує транспарентність розподілу

матеріальних і бюджетних ресурсів між окремими підприємствами і заклада-

ми соціальної інфраструктури. Основу кластерної політики складає процес

переносу пріоритетів із окремих об’єктів на розвиток регіональних систем і

формування на території, за певних умов, центрів розвитку, організація яких

специфічна і залежить від виду діяльності.»

(4)

«Із чотирьох типів кластерної політики – каталітичної, підтримувальної,

директивної та інтервенційної – для відродження та розвитку Донбасу більш

актуальні дві останні.

…………………..

Державна кластерна політика доповнює функції держави в частині під-

тримки соціальної інфраструктури програмами трансформації соціального

середовища на основі кластерного підходу. Інтервенційна кластерна політика

передбачає підвищення ролі держави у розвитку кластерів за рахунок трансфертного механізму (субсидій), а також регулюванні процесів кластеризації

стосовно завдань соціально-економічного розвитку регіону.

 

У межах кластерного підходу синхронізовано функціонують чисельні

економічні агенти, соціальні відносини, інституціональні форми. Кластерні

моделі мають безперечні переваги, однак їх потенціал працює лише у строгій

відповідності із логікою процесу. В умовах Донбасу реалізація кластерного

підходу потребує серйозних інституціональних перетворень у напрямку пе-

реходу від вертикальних до горизонтальних схем управління територіями і

господарчо-фінансовою діяльністю. До них відносяться зміна механізмів

делегування повноважень між рівнями публічної влади, удосконалення за-

конодавства і поліпшення діяльності державних органів, розвиток місцевого

самоврядування і підвищення забезпечення витратних обов’язків муніци-

пальних утворень податковими і неподатковими доходами тощо».

 

Правильні з точки зору технократичного підходу,  хоча і дещо суперечливі положення /порівн. (2) і (3 – останнє виділення) і (4 – останнє виділення) вступають у протиріччя з політичними ризиками, які неодмінно виникнуть при  реалізації такої стратегії.

 

Україна вже отримала у 2008 році досвід короткострокового гібридного захоплення території через економічно-адміністративні механізми на прикладі  ПАТ «Краснодонвугілля»: http://npg.social/title/5/index.php   «Что несет с собой в Украину российский капитал»

Цей досвід був того часу недооцінений.

В наш час він вписується в сценарій  гібридної війни Росії проти України.

Щодо «промислового поясу України» може бути застосований той самий механізм.

Потрібно політику щодо економічного розвитку України треба упорядкувати, ввести в систему загального добробуту, конкурентоспроможності на світових ринках, сталого розвитку всієї країни, в не одного тільки регіону як “Ельдорадо для олігархів”. Олігархи живуть не за рахунок прогресу виробництва і чесної конкуренції, а за рахунок вимивання державного бюджету, обкрадання всього народу і розбещення чиновництва хабарами. Саме у цих трьох складових криється причина економічного занепаду України останнього часу: він йде паралельно зміцненню влади олігархату. 

!”Промисловий пояс України” – саме такий, олігархічний шлях подальшого знесилення всієї країни. Треба розробляти надзвичайну програму відновлення всієї України. Де наш План Маршала?   Чому гальмується його створення і реалізація? Чому нам нічим звітувати перед Євросоюзом про виконання завдань У7годи про Асоціацію Україна – ЄС? Чому провальні всі здорові зачинання в економіці, соціальній сфері? Нам доводиться брати участь у складній гібридній війні і ззовні і зсередини.

І Україна має виграти у цій війні. Нам не потрібно лягати під чиїсь лукаві плани “відновлення сходу”. У реформуванні країни інколи допомагають ювелірно точні методи. Але передусім Україні потрібна ПЕРЕМОГА.

 

Т. Короленко

[1]