Житлові проблеми ВПО треба вирішувати передусім державі

(за результатами соціологічного дослідження   у різних регіонах України)

 

«Ми тут опинилися у біді, а де держава?
Давайте об’єднаємося, щоби це питання
розглядали з державних позицій»
/ВПО при опитуванні/.

Забезпечення ВПО житлом є рішенням більшості проблем переселенців. Тимчасові заходи такі, як надання ВПО кімнат в санаторіях і гуртожитках, будівництво модульних містечок не вирішили проблему, а лише частково знизили напругу в суспільстві.
Навіть державні програми не є ефективними, оскільки вони не вирішують проблему забезпеченості житлом ВПО на будь-який значущий відсоток від загальної кількості ВПО, які потребують житло. Результати роботи державних житлових програм не є оптимістичними, особливо із урахуванням тих коштів, які виділяються щорічно з бюджету.
Поряд із фінансовою забезпеченістю дії державних житлових для ВПО є проблема прозорості фінансування будівництва, або ремонту чи реконструкції житла для ВПО. Саме прозорість і контроль з боку суспільства є основою підвищення якості планування програм та ефективності розподілу і витрат коштів на створення житла для ВПО.

 

Задля здійснення оцінки прозорості житла для ВПО ГО «Чайка» було розпочато проєкт «Прозорість житла для ВПО» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Проєкт реалізується в обраних локаціях в Луганській, Тернопільській, Одеській, Київській областях, у місті Київ. Вони збалансовано представляють політичну географію України з різними підходами до вирішення проблеми, охоплюють понад 30% ВПО.
Соціологічне дослідження було проведено в серпні-вересні 2020 р. Метою було сприяння розв’язанню житлової проблеми ВПО шляхом підвищення прозорості планування і витрат бюджетних коштів на житло для ВПО  в 10 пілотних містах і містечках в різних регіонах України. Виконання проекту дало змогу зробити більш прозорим для ВПО, громадськості, влади використання коштів на місцях на цілі створення житла для ВПО, тобто на будівництво, ремонт, реконструкцію, купівлю, викуп  і т. д.

 

Прозорість  використання публічних коштів розуміється як:

1)  відкритість доступу до інформації про процеси формування та проходження коштів до кінцевого споживача (бенефіціара),
2)  відкритість доступу до відповідних проектних, планових, витратних та звітних документів для оцінки ефективності витрат зазначених вище коштів на потреби визначеної цільової групи,
3) вільне використання цієї інформації для цілей впливу на прийняття рішень, більш раціональних з точки зору споживача (адресата коштів), підвищення  ефективності використання публічних коштів.
Відкритість – це що саме робиться
Прозорість – як і чи за правилами робиться та чи доходить до поставленої цілі.
Питання прозорості бюджетного процесу як умови підвищення ефективності використання бюджетних коштів  при створенні житла для ВПО вивчалися нами за допомогою трьох груп методів: соціологічного обстеження (1-й етап), бюджетного сканування (2-й етап),  експертного обговорення (3-й етап).

 

У даній публікації йдеться про соціологічне дослідження. Його метою було вивчення  думки ВПО як цільової аудиторії (бенефіціарів житлових програм) про можливості та обмеження в ході забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. Учасникам 5 фокус-груп пропонувалося дати відповідь на питання:
  • які реально потреби в житлі і вимоги до житла мають внутрішньо переміщені особи;
  • наскільки обізнані вони з існуючих програм забезпечення ВПО житлом;
  • як вони оцінюють ефективність державних житлових програм для ВПО, якщо набули вже досвіду власного чи у найближчому оточенні;
  • як самі ВПО і експерти характеризують діалог між ВПО, владою та ОГС у вирішенні питань з житлом для ВПО.
Паралельно було проведено  в тих же областях глибинне інтерв’ю з 5 ключовими  експертами національного, обласного, місцевого рівнів, що мають досвід роботи в органах державної влади (міністерство, обласна рада, керівні посади в органах місцевого самоврядування).

 

Соціологічне  дослідження передувало бюджетному скануванню і наступній обробці документів, їх експертному обговоренню.
Після соціологічного дослідження  було виконано бюджетне сканування  проходження коштів від  рівня міністерств до органів місцевого самоврядування по сайту відкритих даних  “E-data ” –  єдиному веб-порталі використання публічних коштів[1], а також шляхом аналізу відповідей на запити, зроблені до органів вдалим і місцевого самоврядування.
Завершено цей аналіз фізичною перевіркою стану об’єктів на місцях,  чи відповідає стан об’єкту та обсяг проведених робіт обсягу їх фінансування.
Дані доповнені напрацюваннями національної наради експертів  у жовтні 2020р. у складі представників  з  5  задіяних регіонів, 4 – від органів влади –(рівні міністерств, КМДА), 1 –  від  міжнародної організації, 7 – від інших профільних організацій.
 В такий трьохетапний спосіб було забезпечено комплексність дослідження, яке вивело виконавців на значимі результати.

Про стан ВПО на восьмому році війни

«Проблема біженців на Сході України вже настільки застаріла,
 що на цей час перетворилася в хронічне захворювання» «враження, що на тебе
 щось давить постійно, безперервно кожного дня і давить і давить, і давить»
/ВПО при опитуванні/
Стан ВПО в умовах відсутності безпечного і доступного  житла:  
Дослідження у фокус-групах показало, що на ВПО продовжують тиснути характерні для війни психологічні чинники. Передусім, це  фактор раптовості / вимушеності / неочікуваності / сюрреалістичності обставин, в яких опинилася людина. Це розрив та кардинальність змін сталої екосистеми людини; стресовий стан; сумні спогади про події; сумні спогади за життям «до»; спогади про стабільне життя. Це невизначеність щодо подальших дій особистості в умовах невизначеності в державі та світі; думки про залишене майно; відсутність впевненості (нестабільний стан)
Не менш важлива тривала дія  соціальних чинників: розірваність соціальних / сімейних зв’язків, недоброзичливість / образи / цькування з боку представників громади (жителі, влада, бізнес, ЗМІ); гальмування активності, невпевнений стан та довге очікування, коли все повернеться назад (фрустрація). Виділяються також професійні чинники: зміна робочого місця, професії, роду занять.
Економічні чинники продовжують свій тиск на ВПО, але по цій групі – найбільший розрив між різними підгрупами ВПО. Чим далі, тим більше розрив у матеріальному становищі різних соціальних груп ВПО, тим більше зростає потреба одних – у сприянні з боку держави у реалізації трудового потенціалу, полегшення у веденні бізнесу, потреба других – допомога і захист з боку держави від наростаючого зубожіння.  В обох напрямках – провідна роль припадає на державу, на використання нею своїх обов’язків перед громадянами.
У своєму прагненні вирішити проблеми, які обрушилися на них у 2014 році, ВПО стурбовано сприймають дію таких чинників, як відсутність політичної волі місцевої влади, а також політичні – перенесення відповідальності інших за початок війни на окремого індивіда, звинувачення в сторону особистості за інших (ви всі однакові); участь у виборах до місцевих органів влади.
Важливу роль в темпах адаптації на нових місцях проживання відіграють чинники просторові: зміна місця проживання – типу населеного пункту, величини населеного пункту, Не менш важливі культурні чинники: зміна устоїв та традиції цього населеного пункту.
В такому складному світі живуть внутрішньо переміщені особи. Вони ще не переселенці. Вони стануть переселенцями, коли остаточно оселяться у своєму достатньому житлі[2] і будуть вписані у всі соціальні та економічні структури нарівні з іншими жителями, будуть мати права членів місцевих громад.
Що сьогодні, на восьмому році війни на Сході, відчувають ВПО стосовно себе, від яких проблем вони були і продовжують бути найбільш вразливими?
 
Провідні і не вирішені проблеми:  втрата капіталу – домівки, роботи, родинних та дружніх зв’язків, відчуження від малої батьківщини, бездіяльність держави. Без держави ці проблеми неможливо розв’язати.

 

ВПО і держава:

Внутрішньо переміщені особи є чутливими до свого стану внаслідок війни та пов’язаного з нею зламом життя. Вони відчутніше  страждають від ненадання (або якщо і надання, то з перепонами) законних послуг з боку держави та місцевої влади. ВПО відзначають часом образливе ставлення  до них, за яким їм вбачається пряме та непряме звинувачення їх в ситуації на Сході. Це підсилюється неетичним поводженням на робочому місці деяких представників органів влади та установ при наданні державних, муніципальних, у тому числі адміністративних, послуг і сприймається як дискримінація з боку держави.
Можливо, слід говорити про недбайливе виконання дотримання етики держслужбовця та неналежне виконання послуг, на яке держава не вплинула, але своїм ігноруванням непрямо підтримала таку «скриту» дискримінації по відношенню до ВПО.

 

ВПО і члени приймаючих громад:

ВПО продовжують помічати дискримінацію, яка в деяких випадках посилюється паралельно наростанню потреби в прийнятті довготривалих рішень по ВПО. Причини дискримінації зі слів респондентів (з боку членів приймаючих громад):
  • недовіра /підозрілість апріорі/ острах щодо надійності орендаря-переселенця / працівника-переселенця через існуючий міф, що саме жителі Донецької та Луганської областей «позвали русский мир», перенесення відповідальності за початок окупації на переселенців;
  • ризик-профіль жителів Донецької та Луганської областей мав негативні оцінки через відсутність постійного місця проживання, неформального статусу «перекати поле»;
  • прецеденти з деякими переселенцями щодо оплати за житло, коли стосувалося матеріальної відповідальності на роботі;
  • ментальні відмінності, чим далі від Донецької та Луганської областей, тим більше це мало/має вплив;
  • зубожіння / неплатоспроможність переселенців, оскільки змушені були раптово залишити домівки;
  • упереджене ставлення представників приймаючих громад до «інших», які «понаїхали», в т.ч. із трансляцією такого ставлення на робоче місце.
Неувага держави до проблем і до стану ВПО демонструє фактично зневажливе ставлення держави до цього контингенту населення, що передається на настрої керівників органів місцевого самоврядування, породжує подекуди негативні нотки в громадській думці . («На кого Бог, на того й люди». – народне прислів’я)
Реальні потреби ВПО у житлі – чи враховуються вони у державних програмах

«самое необходимое… сколько там положено на одного человека

квадратных метров… привязка к работе… хоть немножко, но свое»

( ВПО при опитуванні)

 Слід зауважити що триваюче розшарування ВПО  за економічною, майнової ознакою орієнтує їх на різні програми забезпечення житлом відповідно до особливостей їх житлових потреб, навіть у різному фізичному, соціальному, психологічному просторі. Це проявилось і в ході роботи фокус-груп.

Ще одне зауваження: протягом 7 років переміщення з зони збройного конфлікту соціально-демографічний стан ВПО міняється, і ті форми реєстрації та обліку ВПО, які були затверджені  на початку процесу масового переселення, вже не дають достатньої інформації для прийняття довготривалих рішень.
Заява про взяття на облік ВПО містить 25 видів інформації про заявника і членів його сім’ї.[3] Але на її основі не можна стати на чергу на отримання житла і розробляти житлові програми – не вистачає необхідної інформації.
Органи місцевого самоврядування ведуть облік громадян, що «потребують покращення житлових умов», і вимагають від ВПО, особливо ВПО – учасників АТО/ООС ще з десяток необхідних довідок, які треба брати головним чином в воєнних відомствах, у лікарів, також з інших реєстрів.[4]
.
Для створення житла потрібні дуже конкретні, чіткі дані, на основі яких та за бажанням самих ВПО можна було б порадити їм ту чи іншу житлову програму. При цьому уточнити потреби та можливості ВПО, на основі чого вони могли б скористатися Програмою якоїсь фінансової державної установи (наприклад, «Доступне житло»). Або увійти в чергу на соціальне житло і отримувати житло по місцевій цільовій програмі в числі конкретних місцевих цільових програм для різних груп ВПО, Ці програми мають ставати складовими частинами місцевих програм соціально-економічного розвитку
На практиці для цілей планування і і проєктування житла використовують пакети інших даних, а саме:
  • Структура сімей ВПО в залежності від рівня доходу та вартості планованого котеджу;
  • Портрет цільового сегмента, за рівнем доходів виходячи з вартості домоволодінь;
  • Структура цільового сегменту за ступенем готовності оформлення іпотечного кредиту;
  • Структура цільового сегменту за віковими категоріями;
  • Структура цільового сегменту за розміром сім’ї;
  • Структура цільового сегменту за соціальним статусом.
При такому порядку обліку і формування черг на житло виникає низка питань, в яких, як показали фокус-групи,  ВПО мало зорієнтовані. Передусім, постановка їх до загальної черги разом з місцевими жителями стає каменем спотикання у відносинах з тими з них, хто став на чергу раніше, ще з мирного часу.
Зважаючи на здоровий глузд, черга для ВПО і черга учасників АТО/ООС, які згодом пристають до категорії ВПО,  мають бути розділеними між собою  і відокремленими від  місцевих мешканців. Для цих трьох груп діє різне законодавство, природа їх створення різна, міністерства як розпорядники коштів і  джерела фінансування також різні.
На фокус групах респонденти виявляли розуміння цього питання.
Уточнюючи свої потреби у житлі, респонденти здебільшого виходили з умов проживання:  щоб родина жила разом; поряд з роботою / транспортом / лікарнею тощо, –  а також виходячи з норм проживання, а саме кількості квадратних метрів на одну людину.
Респонденти здебільшого не демонструють бажання відтворювати контури свого житла в Донецькій та Луганській областях. Головною для майже всіх респондентів виступає потреба– мати своє житло на нових місцях проживання, окрім декількох жінок ВПО літнього віку, які мріють про повернення додому.
Також важливим вважається забезпечення норм житлової площі на одну людину, щоб був «свій» простір.
В основному, всі говорять про бюджетний варіант житла (соціальне житло). Деякі – мріють про житло, відповідне за площею і комфортом до втраченого житла.
Це варіанти типових відповідей на потреби ВПО в житлі.
З них очевидно, що люди готові вдовольнитися малим: їм потрібна  безпечна квартина (щоб завтра не виселили), можливість мати хоча б скромний мінімально гарантований житловий і соціальний простір (бо вже набідувалися у перенаселених орендованих квартирах, гуртожитках, місцях компактного проживання  і т д.). Ще людям потрібні робота і соціальна інфраструктура поруч. ВПО страждають від безгрошів’я, а без грошей житла не буде: розрекламовані житлові програми розраховані на кредитно-пільгове придбання житла, але це не для збіднілої у переселенні більшості, а для адаптованої, з початковим капіталом, меншості ВПО. Соціальний квартирний облік – для тих 20% ВПО[5], які його потребують, залишається для них маловідомим поняттям.
Чи спроможні ВПО до прийняття рішень шляхом розвитку своєї активності?
Оцінки такої спроможності проводилась по соціальній активності, економічній активності, адаптованості до життя у приймаючій громаді.
Самооцінка ВПО активної життєвої позиції (внутрішнього потенціалу) – соціальної та економічної активності, а також адаптованості до життя в приймаючих громадах – свідчить про достатній рівень для формування спроможності.
З максимальних 10 балів по кожній позиції ситуація виражається в таких параметрах: Активність самих ВПО – 5,7
Взаємодія з владою – 1.97
Результат – 1,52.
З іншого боку, оцінка організаційної активності з боку «своїх» організацій, які представляють інтереси ВПО, – втричі менша за індивідуальну активність.
Однак житлова проблема не є однозначно «житловою», оскільки проблема лежить глибше і уходить коренями у правове поле таких визначень як «статус окупованих територій», «війна», «агресор», «статус ВПО» тощо.
 Тому шляхи вирішення житлової проблеми в умовах війни, що триває, – непевні, без чіткого бачення. А бачити і визначатися треба було вже вчора, на п’ятому році війни.

Про поінформованість ВПО про житлові програми

«…будем реалистами… я не жду, что государство мне даст какое-то жилье.
Мне было бы приемлемо жилье под 3% … на вторичное жилье, чтобы я
 туда могла зайти и жить…Первичка – это голые стены,
это еще раз работать полжизни»
( ВПО при опитуванні)
 
Респонденти поінформовані про житлові програми поверхнево. Канали такого інформування – здебільшого чутки, також тематичні групи в соціальних мережах (Фейсбук, ВКонтакте).
Усі програми сприймаються переселенцями позитивно більш-менш, але з недовірою.
Важливими для них є розумна прийнятність умов погашення кредиту / компенсації, оскільки респонденти розраховують в основному на власні сили.
Отже, затребуваними програмами для забезпечення ВПО житлом є пільгове кредитування до 7% річних, компенсація за рахунок бюджету та інших фондів процентів по кредиту, будівництво / реконструкція соціального житла, відновлення покинутих будинків / квартир / дач, а також кооперативне будівництво, і, звісно, пільгове кредитування. Важливим є кооперативне будівництво кооперативами, створеними ВПО.  Але воно потребує доопрацьованої законодавчої бази.
Ефективність діючих житлових програм оцінюється внутрішньо переміщеними особами критично.
Респонденти у фокус-групах навели своє бачення забезпечення ВПО житлом:
  • треба для пропонованих державою програм мати стартовий капітал не менше 4000 -10 000 дол.;
  • знайти квартиру на вторинному ринку і чекати, поки програма запрацює;
  • звернутися по пільгове кредитування під 3-7%;
  • оформити розстрочку;
  • чекати на компенсацію житла від держави;
  • посилити сектор соціального житла;
  • соціальне житло оформити, а потім його викупити;
  • забудовник має виділяти з кожного висотного будинку по 5-6 квартир під соціальне  житло;
  • знайти літню людину та доглядати за нею із можливістю отримати спадщину, але такі
люди вже під контролем квартирної мафії, яка наживається на їхньому майні;
  • вмотивувати міські ради на участь у житлових програмах для ВПО в умовах
децентралізації, використати соціальні об’єкти, які закриті або недобудовані в період злиття різних служб при об’єднанні громад для реконструкції під житло;
  • зробити інвентаризацію гуртожитків, які залишилися на балансі міст;
  • не вірити державі, надмірно працювати і заробити на житло;
  • десь роздобути грошей і купити самому;
  • розробити нові механізми постановки в черг ВПО.
Такі шляхи вбачають ВПО для отримання /створення житла за допомогою держави /або самостійного придбання його.

Про діалог між ВПО, владою та ОГС

у вирішенні питань з житлом для ВПО

«Мы не создаем базы людей кто нуждается в жилье (ВПО).
 А знаете почему? Если мы сейчас начнем создавать эти базы – под что»?
[Експерт-представник місцевої влади ]

 

Кожний діалог починається з відкритості інформації. Його мета – всебічний розгляд проблеми  та зближення позицій задля прийняття в умовах відносної обмеженості ресурсів найбільш раціонального рішення, спрямованого на цільову аудиторію  і на найбільш ефективне використання ресурсів.
Вочевидь, карантин по Ковід-19 і масовість захворюваності порушили безпосередні контакти між представниками органах влади, органів місцевого самоврядування, організаціями громадянського суспільства, спільнотою ВПО.
Тим більше зросла увага до інформації на сайтах всіх перерахованих суб’єктів спілкування для цілей поширення корисної для цільової групи інформації, її аналізу, подання аргументованих пропозицій, впливу на підготовку зважених рішень.
Учасники нашого соціологічного дослідження на основі відповідей ВПО констатують слабкість донесення до них інформації саме щодо житлових програм, нових можливостей ВПО, викладення досвіду людей, які вже отримали житло. і т.д.  Діалогу справжнього по цій темі не налагоджено.
В цьому провина всіх зазначених суб’єктів бажаного діалогу, що володіють різними частками  інформації з різних джерел. Також до діалогу майже не підключаються керівники-виконавці житлових програм. На цьому тлі позитивно вирізняється лише програма «Доступне житло». Але якби ВПО мали ширший доступ до прямого діалогу, то по цій програмі могли б стати озвученими вже виявлені  деякі моменти, що сталять перед необхідністю доопрацювати передусім законодавство.
Для ВПО отримання житла – завдання з багатьма невідомими, яке треба виконати шляхом термінового  подання «свіжих» документів. Адже від цього або залежить місце в черзі на житло, або треба встигнути отримати житло «тут і зараз», бо кошти на житло для ВПО виділяють ближче до кінця року, а в разі їх невикористання до кінця року заберуть назад.
В умовах такої штучно створюваної законодавцями та виконавцями метушні алгоритм дій насичений.
Уможливлення потрапити до однієї з програм щодо забезпечення житлом ВПО – це передусім, бути напоготові взяти участь в держаних програмах, що означає стояти в черзі, відслідковувати квартири для купівлі, слідкувати за офіційними ресурсами, які інформують про наявність виділення бюджетних коштів на програми. Далі – мати гарне здоров’я, стабільний дохід, декілька каналів доходу і готовність виконувати фінансові зобов’язання по Програмі.
З іншого боку, можновладці не зважають на те, як ВПО шукають можливостей вирішити житлове питання і знаходять різні, навіть оригінальні варіанти.

 Рекомендації до Дорожньої карти для Уряду

«у ВПО обострённое чувство справедливости,
 переживание за будущее Украина, больше вовлеченность» 
(Експерт, представник влади)
Виходячи з результатів дослідження, констатуємо, що більшістю респондентів та експертів визначена основна площина, в якій, на їх думку, лежить проблема вирішення житлових питань ВПО (задоволення базової потреби людини в житлі та поваги до неї) – це реальна політична воля державної влади (гаранта конституційних прав громадян України) та спроможність органів місцевого самоврядування (приймаючих громад) до участі в житлових програмах для ВПО.
Зважаючи на загальний стан справ щодо житла для ВПО, враховуючи думку респондентів та Експертів в даному дослідженні, вважаємо за необхідне:
1)  провести в Україні парламентські слухання, присвячені розв’язанню проблеми житла для ВПО;
2) Уряду і громадськості розробити Дорожню карту дій «Житло для ВІПО»
Попередньо подаються такі рекомендації:
Органам державної влади:
 
  1. Розробити стратегічний та комунікаційний плани вирішення житлових питань ВПО. Одним з завдань комунікаційної стратегії мають бути питання етики спілкування державних службовців, а завдань стратегії забезпечення житлом проживаючих в громадах ВПО – обов’язковість включення житлових програм для ВПО до планів соціально-економічного розвитку на даній території: додаток до існуючих програм та обов’язковий розділ у новостворюваних програмах.
  1. Починати розробляти реальні цільові житлові програми для ВПО з первинної ланки, а саме з вияснення на місцях потреб ВПО у конкретному житлі і з драфтів забезпечення житлом ВПО на рівні громад.
  1. Вирішити питання житла для ВПО у невеликих містечках і сільській місцевості шляхом купівлі на вторинному ринку придатних будівель, зведених у строки раніше 2000 року. Це більш ефективний механізм щодо забезпечення житлом ВПО в тих громадах, де немає нового житлового будівництва, але є поблизу робота і люди хочуть там жити.
  2. Законодавчо забезпечити сприяння кооперативному будівництву кооперативам, створеним виключно ВПО, без наявності у списках сторонніх осіб.
  1. Налагодити контроль щодо діяльності будівельних організацій у напрямках своєчасного виготовлення і затвердження документації на будівництво, запровадження системи заохочень таких організацій до створення житла для ВПО і здачі їх «під ключ»». Посилити контроль за тим, щоб у ціні не було «корупційної складової».
  2. Спираючись на кейси більш-менш ефективного вирішення житлових проблем ВПО по містах (наприклад, Маріуполь, Харків), в т.ч. в державних житлових програмах, застосування ефективних механізмів постановки ВПО в чергу на отримання соціального житла, використання в умовах децентралізації нових для громад соціальних об’єктів для реконструкції під житло тощо – продовжувати стимулювати органи місцевої влади на участь в житлових програмах для ВПО, в розподілі ресурсів із субвенції.
  1. Впроваджувати партнерські відносини між центральною владою (в особі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства розвитку громад та територій України, Міністерства соціальної політики України), органами місцевої влади та їх асоціацій, організаціями громадянського суспільства (які координують житлові програми для ВПО).
  1. Зробити центральний канал інформування щодо вирішення житлових проблем на сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, наприклад, це може бути вкладка на сайті, в якій зібрано всю інформації щодо даного питання, оскільки це питання має не меншу важливість, ніж корупційна діяльність, якій присвячено достатньо уваги на сайті.
  1. Державним банкам ширше застосовувати Програму для надання пільгового кредитування ВПО з кредитною ставкою до 7% річних, з компенсацією за рахунок бюджету та інших фондів відсотків на кредитування, з першочерговим внеском до 10% від вартості житла, причому як на первинному, так і на вторинному ринку нерухомості.
  1. Розглядати Закон про викуп житла у ВПО в Україні як один з можливих шляхів вирішення житлової проблеми.
  1. Забезпечити прозорість державних програм шляхом належного інформування ВПО про них, повноти публікацій даних про ресурси на сайтах відкритих даних..
Органам місцевого самоврядування:
  1. Звернути особливу увагу на реконструкцію соціального житла, відновлення покинутих будинків / квартир / дач і т.п.
Українським інститутам громадянського суспільства та міжнародним організаціям в Україні, які займаються питання біженців та ВПО:
13.Посилити і розвивати адвокаційну діяльність організацій громадянського суспільства, які координують житлові програми для ВПО.
  1. Працювати над згуртуванням внутрішньо-переміщених осіб навколо теми житла.
  1. Позитивно оцінити перший досвід залучення міжнародних коштів до створення житла для ВПО. Розширити цю практику.
Матеріал упорядкувала Заливна Л.М., менеджер проєкту
Статтю опубліковано в рамках Проекту ««Transparency of IDPs Housing» («Бюджетний сканер житла для ВПО») за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією Уряду США

 

[1] http://spending.gov.ua/    Є-data (spending.gov.ua) та data.gov.ua..

 

[2]https://www.ohchr.org/RU/Issues/Housing/Pages/AnnualReports.aspx

 

[3]http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/5346/Poniattia%20zhytlovyi%20prostir%20u%20tsyvilnomu%20pravi_Horobets%20_2012.pdf?sequence=1&isAllowed=y

 

[4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF#Text

 

[5] https://iom.org.ua/ua/zvit-nacionalnoyi-systemy-monitoryngu-sytuaciyi-z-vnutrishno-peremishchenymy-osobamy-cherven-2019