Світло в кінці тунелю:

Желайте большего

Каким видят будущее Украины ее самые молодые граждане?

http://www.svoboda.org/content/transcript/27486936.html 

Зараз події змінюються настільки швидко, що люди не встигають до них пристосуватися, а тим більше спланувати щось на більш тривалий час, бо все одно щось несподіване порушить плани. Тому одним з виходів вбачають конструювання майбутнього. Саме конструювання – на основі певних цінностей, принципів, намічених на певний строк цілей. Такий підхід дає можливість швидко і адекватно реагувати і не відставати від подій. Навпаки, запобігати їм або стрічати їх у всеозброєнні чи навіть спричиняти їх. Прогресивна, сучасна, якась просто просвітлена, енергійна, життєдайна і надихаюча система навчання в Українському Католицькому Університеті, який прозріс на базі Львівської Духовної Академії, дає нам прекрасну сучасну високоосвічену молодь зі свобідним мисленням, здатну побудувати нову Україну. Коли я дивлюсь на студентів УКУ, студентів Києво-Могилянської Академії, іншу молодь, я вбачаю світло в кінці тунелю: Україна зміниться! Це буде потужна, високоінтелектуальна, духовна, інтелігентна, ділова, демократична, вільна і дуже красива країна. Я щаслива тим, що хоч під кінець життя побачила це світло.

Наше покоління і наша когорта демократів, у тому числі їх передовий загін – луганські демократи – наближали вихід з історичного закутку, не шкодуючи сил, як могли. Неоціненний внесок в розвиток і зміцнення демократії зробили шахтарі, які в 90-ті роки своїми виступами розбудили Донбас. Вічная пам’ять тим, що загинули або не дожили до наших днів надій і сподівань на краще. Завжди згадую шахтарського лідера Дмитра Калітвенцева, який дав цілий напрям демократичної дії на Луганщині і практики створення знизу правової держави. Згадую першого лідера Руху Юрія Козовського, який дав нам орієнтири свободи. На щастя, ще маю Божу ласку спілкуватися з Мирославом Володимировичем Поповичем, який будив питання філософського осмислення нашого віку перемін і виплекав плеяду унікальних громадян-інтелектуалів, що своєю прозорливістю, своїм розумом виводять нас на безпомилкові дороги громадського буття  у великій плутанині стежок, доріг, шляхів і манівців. Може, саме тому я так окрилено сприйняла чудове інтерв’ю Віталія Портникова зі студентами УКУ. Мені доводилося зустрічатися з подібними студентами у Києві, у Львові, у нас в Луганську. Коли я їх бачу, чую їх думки, я захоплююся ними. Ця молодь має майбутнє і забезпечить його Україні.

В добрий час, молоде покоління!

Почитайте, будь ласка, і вдумайтесь. Це ж цілий трактат життя майбутнього: “Желайте большего. Каким видят будущее Украины ее самые молодые граждане?” http://www.svoboda.org/emailtofriend/article/27486936.html

З повагою до всіх – Лариса Заливна